Увійти
Друзі бібліотеки
“Небагату залишив Стефаник письменницьку спадщину — числом, та зате вона пребагата своєю ціною, своєю вагою, своєю невмирущістю. Так про селян ще ніхто не писав…”
В. Сімонович.
Василь Семенович Стефаник – видатний український письменник –новеліст , громадський і політичний діяч початку XX ст..
Критики називають Василя Стефаника самобутнім письменником-новатором та співцем селянської долі, літературознавці — одним із найвизначніших українських новелістів. Його новели перекладалися білоруською, чеською, словацькою, німецькою, англійською та іншими мовами.
Творчий шлях митця припав на непрості роки: кінець XIX – початок XX століття. Тож Стефаник не стояв осторонь громадсько-політичного руху: виступав на селянських мітингах, боровся за права та свободи селян. Паралельно Василь активно займався літературною творчістю, мав публіцистичні виступи в пресі.
Василь Семенович Стефаник народився у селі Русів Снятинського повіту на Станіславщині (нині Івано-Франківщина) 14 травня 1871 року у подружжя Семена Стефаника і Оксани Кейван, що поєднувало дві заможні селянські родини. Сільську школу закінчив письменник у Русові. Першим його вчителем був Омелян Петровський. Десятилітнім хлопцем, дуже вразливим, болісно переживає розлуку з матір’ю і селом, загострену ще почуттям ворожості, з якою його зустріло місто Снятин у 1897 році. 1883 року переїздить до Коломийської гімназії, де приятелює з Лесем Мартовичем, Левом Бачинським і «вливається» у широку радикальну течію таємного товариства, заснованого на ідеях Драгоманова, Івана Франка і Михайла Павлика. Товариством керували Стефаникові приятелі – Бачинський і Мартович, а сам він був його активним членом. Ціле своє життя був рядовим членом радикальної партії. Стефаник визнавав потребу глибоких реформ у селі. В його творчості пробивається безмежна жура за долю безземельних і малоземельних селян.
Закінчивши гімназію, восени 1892 року Стефаник, за бажанням батька, вступає на медичний факультет Ягеллонського університету у Кракові. Але медицина не вабила його. Він багато часу приділяє літературі. Перші творчі спроби Стефаника сягають дуже ранніх років, 5-го класу школи. У гімназії написані перші вірші, але тільки одна поезія була надрукована і вміщена у гімназійному журналі, і, можливо, під псевдонімом. Літературним своїм вчителем називав Леся Мартовича.
Літературну діяльність Стефаник починає 1890 року. Тоді в журналі “Народ” був опублікований його допис “Жолудки наших робітних людей і читальні”. Протягом 1890-1897 років він пише свої перші “образки”, тобто ліричні етюди, поезії в прозі, далі переходить до писання реалістичних новел, в яких змальовує тяжке економічне становище і безправність селян Галичини.
У 1897-1901 роках Стефаник написав дві третини своїх новел і цінне своєю мистецькою вартістю листування.
Свої художні твори Стефаник вперше опублікував 1897 року в чернівецькій газеті “Праця”. Тут було вміщено кілька новел, зокрема, “Синя книжечка”, “Виводили з села”, “Стратився”, “У корчмі”, “Побожна”, “Сама-саміська”.
1898 року виходить з друку перша збірка його новел “Синя книжечка”, за нею “Камінний хрест” (1900), “Дорога” (1901), а в 1905 р. – вибрані оповідання “Моє слово” (тут вміщено лише 2 нові твори – “Моє слово” і “Суд”).
Написані з великою художньою силою твори Стефаника здобули широку популярність: вони перекладалися російською, польською, німецькою, чеською та іншими мовами, про них багато писала критика. Але сам письменник через певні життєві обставини після 1907 року надовго припинив творчу працю.
Навчений досвідом Стефаник, при другій окупації Галичини царськими військами, тікає з австрійською армією і у 1916 році добирається до Відня. Там пише новелу «Діточа пригода», з якої починається другий і останній період його творчості. А у 1917 році пише ще одну – «Марія», про героїв Січових Стрільців.
З 1919 року його книжки постійно видаються в Харкові й Києві.
Уся післявоєнна творчість Стефаника – це голосний протест проти польського панування, закований у мистецьке слово. В останньому періоді творчості написав Стефаник небагато, усього 23 новели і кілька автобіографічних споминів, які увійшли до останньої збірки “Земля” (1926) та ювілейного видання “Твори” (1933).
Після важкої хвороби помер Василь Стефаник 7 грудня 1936 р. у селі Русів, похований на Старому цвинтарі.
Поетом мужицької розпуки, селянським Бетховеном, співцем селянської бідноти, співцем Гуцульщини, борцем проти соціального і національного гніту, володарем селянських душ називають Василя Стефаника. Таким він залишився в нашій пам’яті і сьогодні.
Василь Стефаник [Текст] // Персона. — 2009. — № 2. — С. 14.
Модерна українська проза : Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська, Василь Стефаник і Володимир Винниченко // Українська мова та література. — 2019. — № 11 (915). — С. 14-89. — Бібліогр. в кінці ст. (33 назви).
Урок 45. Василь Стефаник. Життя і творчість. Новаторство письменника [Текст] // Бібліотечка “Дивослова”. — 2019. — № 1. — С. 49-57.
Ботнаренко, Наталія.
Семантика художнього простору в новелі В. Стефаника “Вона – земля” та повісті А. Чехова “Нудна історія” [Текст] / Н. Ботнаренко // Науковий вісник Східноєвропейського нац. університету ім. Лесі Українки. — 2013. — № 13. — С. 20-24. — Сер. Філологічні науки.
Вавжонек, М.
Василь Стефаник як представник галицьких радикалів [Текст] / М. Вавжонек // Український історичний журнал. — 2014. — № 5. — С. 49-60.
Єрмак, Валентина.
Присвяти у ранніх рукописних текстах Василя Стефаника [Текст] / В. Єрмак // Українознавчі студії. — 2014-2015. — № 15-16. — С. 173-181.
Ігнатенко, І.
Погляд із минулого в сучасне. Проблема еміграції в новелі Василя Стефаника “Камінний хрест” [Текст] / І. Ігнатенко // Профтехосвіта. — 2019. — № 5 (125). — С. 27-33. — Бібліогр.: с. 31(3 назви).
Ковалів, Соломія.
Василь Стефаник у літературно-критичній рецепції Луки Луціва [Текст] / С. Ковалів // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. — 2016. — № 1. — С. 135-141. — Серія: Філологічні науки.
Мокляк, Ярослав.
Василь Стефаник і політика [Текст] / Я. Мокляк // Чорноморський літопис. — 2011. — Вип. 4. — С. 27-31.
Подлісецька, О. О.
“Камінний хрест” В. Стефаника та “Міф про Сіфіза” А. Камю: екзистенційні виміри [Текст] / О. О. Подлісецька // Вісник Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Серія: Філологічні науки. — 2014. — № 1 (7). — С. 94-98.
Поліщук, Ярослав.
Творчість Василя Стефаника в ідеологічному ракурсі / Ярослав Поліщук // Українська мова й література в сучасній школі. — 2013. — № 7-8. — С. 27-30. — Бібліогр. в кінці ст. (6 назв).
Пудло, Д. С.
Василь Стефаник “Камінний хрест” : Урок-конкурс. 10 клас / Д. С. Пудло // Вивчаємо українську мову та літературу. — 2020. — № 10-12 (590-592). — С. 34-45. — Бібліогр. в кінці ст. (4 назви).
Сауляк, А. М.
Своєрідність образу Василя Стефаника в романі С. Процюка “Троянда ритуального болю” [Текст] / А. М. Сауляк, В. П. Біляцька // Літературознавчі студії. — 2018. — Вип. 10. — С. 82-87. — Бібліогр. в кінці ст. (8 назв).
Стефаник, В. С.
Камінний хрест [Текст] : Новели / В. С. Стефаник. — Харків : Фоліо, 2006. — 255с. — (Українська класика).
Український письменник-реаліст Василь Стефаник (1871—1936) був новатором у літературі, неперевершеним майстром стислої, драматичної за змістом і глибоколіричної за звучанням соціально-психологічної новели. Герої творів Василя Стефаника опиняються в межовій ситуації, їхні трагедії новеліст переживає як власні («І все, що я писав, мені боліло»). Письменник уживає покутський діалект, передає живі, як саме життя, образи трагічної дійсності, які не можливо було б відтворити літературною мовою. До видання увійшли новели «Камінний хрест», «Моє слово», в «В корчмі», «Новина» та ін. Автор зачіпає теми самотньої старості та трагедії зайвих ротів у бідних селянських родинах, еміграції за океан галицького селянства на межі XIX та XX ст. тощо. Твори В. Стефаника перекладено багатьма мовами світу.
Стефаник, В. С.
Моє слово [Текст] : Новели, оповідання, автобіогр. та критичн. матеріали, витяги з листів / В. С. Стефаник. — Київ : Веселка, 2000. — 319 с. — (Шкільна бібліотека).
Стефаник, В. С.
Твори [Текст] / В. С. Стефаник. — Київ : Дніпро, 1984. — 173 с.
Стефаник, В. C.
Вибрані твори [Текст] / В. C. Стефаник. — Харків : Ранок, 2003. — 192 с. — (Програма з літератури).
Хупенідзе, Яна.
Особливості інтерпретації творчої особистості Василя Стефаника в художньо-біографічному романі Степана Процюка “Троянда ритуального болю” [Текст] / Я. Хупенідзе // Студентський науковий вісник. — 2013. — Ч. 1. — Вип. 11. — С. 109-111.
