Трагедія Бабиного Яру

Сергій Карамаш – історик, києвознавець і архівіст, Почесний член Спілки архівістів України, член Ради Шевченківської районної організації УТОПІК та Київської міської організації цього товариства, Ради Державного історико-меморіального Лук’янівського заповідника, Національного історико-меморіального заповідника “Бабин Яр”. С.Ю. Карамаш автор понад 540 публікацій з різних тем історії Києва, а також декількох десятків досліджень в наукових збірниках та ін. виданнях, кількох книг. Багато років автор збирає матеріали про Бабин Яр і трагічні роки нацистської окупації Києва, опрацьовує архівні джерела і проводить екскурсії територією, де нині зведені меморіальні пам’ятники і пам’ятні знаки. Виступає з доповідями перед школярами, студентами, киянами і гостями Києва, вивчаючи сторінки історії війни. Його дослідження, а також методологічна розробка екскурсії, вміщена у додатках, друкуються вперше і можуть слугувати основою побудови екскурсій для різнобічного висвітлення теми трагедії Другої світової війни, яка відбулася у Бабиному Яру. Автором проаналізовані і новітні публікації цієї трагічної історії на які автор завжди посилається. У книзі — досліджені всі пам’ятники Бабиного Яру. Багато документів з архівів, виявлені автором, публікуються вперше. Кожен розділ книги може становити окрему екскурсію з історії Бабиного Яру. А також у книзі є матеріали про оборону Києва, окупаційний період та визволення міста від нацистської навали. Вміщена картосхема дає змогу киянину, або гостеві столиці України самому пройтися маршрутом Пам’яті Бабиного Яру. У виданні є ще карти з позначенням місць масових страт невинних людей, а також ілюстративний матеріал, зроблений або дібраний автором.

Документальний роман українського і російського письменника Анатолія Кузнєцова, заснований на спогадах дитинства автора.

Роман складається з авторської передмови, вступної глави, та кількох десятків глав, об’єднаних у три частини. Перша частина розповідає про відступ з Києва радянських військ, катастрофи Південно-Західного фронту, перші дні окупації. Також у першу частину включена хроніка вибуху Хрещатика та Києво-Печерської Лаври і перших розстрілів євреїв у Бабиному Яру. У тексті помітні ворожі інтонації щодо Сталіна і проведеної ним передвоєнної політики — у розділі «Хто приніс ялинку» розповідається про оголошення Павла Постишева «ворогом народу», в главі «Горіли книги» — про спалення книг, автори яких оголошувалися «ворогами народу», у розділі «Піонерія» — про брехливість всієї системи виховання дітей в 1930-ті роки, в розділі «Людожери» розповідається про голод в Україні під час колективізації, в якій брав участь батько Кузнєцова.

У другій частині розповідається про життя в окупації у період 1941—1943 років, про масові вивезення українців і росіян до Німеччини на роботи, про спекуляції на ринках Києва, про підпільне виробництво ковбаси, яку виготовляли навіть з людського м’яса, про дії українських націоналістів, про долю колабораціоністських журналів «Українське слово» і «Литаври» та їхніх редакторів, про футболістів київського «Динамо», розстріляних у Бабиному Яру за те, що вони виграли у німецької команди.

У третій частині розповідається про звільнення України від нацистів, про втечу поліцаїв і колабораціоністів з Києва, про битву за місто, про підпали, скоєних власівцями та німцями перед відступом, про викопування в Бабиному Яру тисяч трупів та їх спалювання нацистами з метою замітання слідів злочину, про відчайдушне повстання в концентраційному таборі Бабиного Яру, в результаті якого врятувалося 15 осіб. Також у третій частині піднімаються питання про увіковічнення пам’яті Бабиного Яру в майбутньому, про забуття трагедії в сталінську добу, про подальшу долю учасників подій.

Пам‘ятник розстріляним у Бабиному Яру відкрили через 35 років після трагедії

У Києві наступного року має запрацювати експозиція державного меморіалу в дореставрованій єврейській будівлі.