Василь Стус—український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, правозахисник. Активний представник українського культурного руху шістдесятників. Він був одним із найактивніших дисидентів. У 1990 році Василь Стус отримав звання Лавреата Державної премії імені Тараса Шевченка, а у 2005-му посмертно став Героєм України.
Усе доросле життя Василя Стуса було пов’язане з переслідуваннями, допитами, табірними ув’язненими. Уперше під немилість тогочасної влади поет потрапив у 27 років. Під час перегляду фільму С.Параджанова «Тіні забутих предків» відбулася акція протесту проти арештів у колах української інтелігенції. За участь в акції Василя відрахують з аспірантури і йому доведеться працювати простим кочегаром.
Перше тюремне ув’язнення Стуса радянською владою було в травні 1972 року. Саме тоді було створено збірку«Час творчості». На початку вересня 1972 року київський обласний суд звинуватив його в «антирадянській агітації й пропаганді» та засудив до 5 років позбавлення волі і 3 років заслання. Покарання відбував у мордовських і магаданських таборах.
Але це не зламало Василя та не змінило його погляди. Згодом, коли він повернеться додому, братиме активну участь в українському культурному житті: зокрема, вступить до Української Гельсінської спілки.
Влада не забарилася з наступним арештом, затримавши Стуса як «особливо небезпечного рецидивіста». У травні 1980 року він опинився за ґратами й отримав 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Вийти на свободу йому вже не судилося.
Із 47 років життя щонайменше 13 років Василь Стус провів у слідчих ізоляторах, камерах-одиночках, карцерах та на каторжній роботі. За переконання в необхідності збереження й розвитку української культури, творчість Василя Стуса була заборонена.
Любов до України, нетерпимість до фальші і зла — сенс життя Василя Стуса. Перебуваючи у неволі, він, попри заборону та підірване здоров’я, знаходив сили й можливість писати вірші, перекладати Ґете, Рільке.Усамітнення в камері давало йому ще один привід для творчості й саморозвитку.
Василь Стус для українців є символом непохитності переконань. Саме за захист української мови і культури та боротьбу за права людини його двічі засуджувала радянська влада, а його творчість була заборонена.
«Людина без шкіри»,—називали вразливого Стуса друзі, бо не вмів пристосовуватись до життєвих обставин і завжди бив правдою прямо в обличчя, якою б гіркою вона б не була.
У ніч з 3 на 4 вересня 1985 року в одному з таборів ГУЛАГу в Пермській області його життя обірвалося. Але ідея Стуса—нетерпимість до зла і байдужості, прагнення свободи—жива і досі.
Дворецька, Л. Василь Стус: “У житті доводиться обирати: або цікаву муку, або нецікаве щастя” [Текст] / Л. Дворецька, Т. Порхун // Країна. — 2018. — № 1. — С. 30-33.
Дзюрак, О. Роздуми про сенс людського життя у світлі творчості Василя Стуса: 11 клас [Текст] / О. Дзюрак // Дивослово. — 2018. — № 6. — С. 16-19.
– розробка уроку з української літератури для 11-го класу
Зятьєв, С. За право бути собою [Текст] / С. Зятьєв // Військо України. — 2018. — № 1. — С. 54-59.
Лицар свободи – Василь Стус (до 80-річчя від дня народження)
Коляда, Ігор. Василь Стус і Валентина Попелюх: українські Орфей та Евридика / Ігор Коляда, Денис Іванов // Історія в рідній школі. — 2020. — № 4. — С. 36-41. — Бібліогр. в кінці ст. (13 назв).
Стосунки поета з жінками, і особливо значення шлюбу з Валентиною Попелюх
Коляда, Ігор. Історія жертовного кохання [Текст] : Василь Стус і Валентина Попелюх / Ігор Коляда, Денис Іванов // Українська мова та література. — 2021. — № 9-10 (937-938). — С. 102-113. — Бібліогр. в кінці ст. (17 назв).
Костюченко, Аліна. Бунтівний дух Василя Стуса [Текст] / Аліна Костюченко // Однокласник. — 2020. — № 1. — С. 10.
Михайлова, Тетяна. Проблеми національної ідентичності та творчої індивідуальності у прозових текстах Василя Стуса і Чеслава Мілоша [Текст] / Тетяна Михайлова // Слово і Час. — 2022. — № 2. — С. 69-85. — Бібліогр. в кінці ст. (33 назви).
“Феномен доби”, “Поневолений розум”, Павло Тичина, Єжи Анджеєвський, індивідуальність митця, національне питання, тоталітарна система, література самвидаву
Наєнко, Михайло. Стус як пульс / Михайло Наєнко // Україна молода. — 2020. — № 103. — С. 10-11
Творчість Василя Стуса була імпульсом, який “відривав” його від запізнілого модернізму шістдесятників і впритул наближав до постмодерності.
Онікієнко, Інна. Самототожність Василя Стуса [Текст] / І. Онікієнко // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. — 2015. — № 9. — С.124-129. — Серія: Літературознавство.
Павлів, І. Урок 59-60. Василь Стус. Поет як символ незламного духу, збереження людської гідності. Загальний огляд його життя й творчості [Текст] / І. Павлів // Бібліотечка “Дивослова”. — 2020. — № 1. — С. 32-42.
Поліщук, Я. Текстова стратегія палімпсета в поезії Василя Стуса [Текст] / Я. Поліщук // Слово і Час. — 2018. — № 6. — С. 3-12. — Бібліогр. в кінці ст. (17 назв)/
Пуніна, О. Характер Василя Стуса як основа психотипу письменника [Текст] / О. Пуніна // Слово і час. — 2019. — № 10. — С. 3-13. — Бібліогр. у кінці ст. (24 назви).
– характер, літературно-побутовий матеріал, опосередковане спостереження, самоспостереження, психологічна характеристика, психотип.
Райбедюк, Г. “Без України мені моторошно …”: національні імперативи Василя Стуса: До 80-річчя від дня народження поета [Текст] / Г. Райбедюк // Українська мова і література в школах України. — 2018. — № 1. — С. 50-54. — Бібліогр.: с.54 (28 назв)
Самченко, В. “…Усе пройди і винести зумій”: Вінничина, Донецьк і Київ сформували незламний дух Василя Стуса [Текст] / В. Самченко // Україна молода. — 2018. — № 44. — С. 13