Шістдесятництво та дисидентський рух /до Дня Соборності України/

Під поняттям «шістдесятництво» приховується безліч культурних феноменів, людських доль та літературних творів. Ця книжка пропонує читачеві мандрівку в мікросвіт українських шістдесятників – молодих людей, які творили нову культуру в час хрущовської «відлиги». Заглиблення у світ, який всупереч правилам радянського тоталітарного режиму засновувався на принципах солідарності, взаємопідтримки та поваги між непересічними молодими талантами.

Чимало фотографій з архівних фондів та сімейних архівів публікуються вперше.

Для широкого читацького загалу.

Іван Багряний (1906—1963; справжнє прізвище — Лозов’ягін) — український письменник, який зазнав жорстокості сталінських репресій. Митця було ув’язнено, заслано до Далекого Сходу, потім була еміграція. Лише після своєї смерті він був реабілітований, став лауреатом Шевченківської премії 1992 року, і його книги почали перевидавати в Україні. Герой роману «Тигролови», молодий український інженер-авіатор Григорій Многогрішний, катований, голодний, засуджений на 25 років ув’язнення, втік по дорозі до концтабору прямо посеред суворої сибірської тайги. Майор НКВС Медвин — «професійний тигролов» — розпочинає полювання на втікача…

Книга вміщує есеї, що стали класикою самвидавної літератури. Більшість із них фігурували в карних справах як самого автора, так і в решти причетників дисидентського руху. Кожен текст – відшук правдивого слова, реакція на культурну політику радянської влади, спротив загрозі національного й особистісного знищення, підміни людських цінностей ідеологічними кліше.

У цій книжці подано есеї про українських письменників різних часів і різної життєвої та політичної долі — але всі вони створювали ту традицію відповідальності перед своїм народом і пошуку нового слова, яку Ольга Кобилянська назвала «Золотою ниткою» української літератури. Для широкого кола читачів.

Книга розповідає про улюблену сестру Лесі Українки, хранителя її архіву, дослідника біографії та творчості письменниці, автора монографії «Леся Українка. Хронологія життя і творчості», лікаря за фахом Ольгу Косач-Кривинюк (1877–1945). Особливу увагу авторами приділено 1920–1940-им рокам, коли родина Лесі Українки пройшла через горнило репресій, тюрми й концтабори. У ці роки Ольга Косач-молодша змушена була залишити працю земського лікаря і працювала вчителькою та бібліотекарем-референтом у Національній науковій медичній бібліотеці України. Опубліковано документи, спогади, листи, фотографії, які розповідають про українську інтелектуальну еліту з оточення родини Косачів.

Це книжка про письменника в Часі — і про Час у житті й творчості письменника. Перед читачем розгортається ніби писаний на окремих аркушах літопис долі Ліни Костенко — і долі країни в часи тоталітарної системи та в період боротьби за Незалежність, захисту її здобутків.

Для широкого читацького загалу.

У монографії досліджено історико-літературний та поетикальний аспекти українського шiстдесятництва в iменах. Такий персоналiстський вимiр (окремi профiлi на тлi поколiння) дозволяє читачеві побачити епоху i в постатях, i через призму творчостi, а також скласти уявлення про «зоряний iнтеграл» того поколiння, яке залишило значний слiд у свiдомостi українства. До другого видання ввійшли персоналії, відсутні у попередньому, яке побачило світ у видавництві «Смолоскип» 2010 року. Видання розраховане на науковцiв, викладачiв, студентiв, аспiрантiв, широке коло тих, кого цiкавить iсторiя та проблематика українського шiстдесятництва. Воно становить осердя трилогії авторки з цієї проблематики, до якої входять також монографії «Сюжет Доби: дискурс шістдесятництва в українській літературі ХХ століття» та «Шевченко — поет сучасний»: прочитання крізь призму шістдесятництва».

Монографія є першим у сучасному українському літературознавстві дослідженням епістолярної спадщини українського руху опору на матеріалі листів В. Марченка, Є. Сверстюка, І. Світличного, В. Стуса, В. Чорновола як певного типу тексту. Виявлено історико-літературну, художньо-естетичну та культурно-етичну специфіку цього епістолярію, визначено його роль у культурному житті 60-х рр. XX ст. Феномен українського літературного шістдесятництва розглянуто з погляду терміно¬логічного осмислення поняття в історії української літератури II пол. XX ст., епістолярну есеїстику шістдесятників визначено як явище альтернативного літературознавства. Досліджено екзистенційний вимір епістолярної спадщини шістдесятників. Здійснено посутні кроки в осмисленні стильових домінант таборового листування шістдесятників, серед яких на перший план вийшли прийоми іронії, езопової мови та підтексту.

Читання дає дитині небуденні враження і теми для роздумів. А розпізнана мудрість книг допомагає їй ставати особистістю. Щоб дитина обирала цінні книги, правильно думала про них і розвивала свій літературний смак, їй потрібен кваліфікований порадник. Завжди ним є вчитель, і саме майбутнім педагогам адресований цей підручник. Він пропонує естетично вмотивовану періодизацію історії літератури для дітей та юнацтва, розкриває її особливості, методику аналізу та інтерпретації творів фольклору і найпомітніших авторів від давнини до сьогодення.

Системно структурований, логічно і вправно написаний підручник прислужиться педагогам, дитячим психологам, фахівцям із дитячого читання, працівникам бібліотек, батькам, авторам і дослідникам творів для дітей та юнацтва. Кожному, хто переймається світом дитини, роллю в ньому книги і читання, він буде цікавим і корисним.

Ніхто не знає, в чому полягає загадка слави. Часто трапляється, що про когось, хто все життя перебував у епіцентрі подій, забувають відразу після смерти. До Василя Стуса широка відомість прийшла після перепоховання в 1989-му. Що цьому причиною: поетична творчість? героїка життя? непримиренність позиції? здатність перейматися чужим болем? На ці та інші питання пробує знайти відповіді син поета – Дмитро, який майстерно поєднує об’єктивні біографічні відомості про життя Василя Стуса з власними спогадами і спостереженнями про батька, парадоксально зіставляє контексти, змішує високий науковий та белетристичний стилі.

Пропонована книга – це Василь Стус очима дослідника і сина на тлі «запізнілого націєтворення». Розрахована на широке коло читачів: від учнів до науковців.

У посібнику подано систематизований та узагальнений матеріал із курсу “Українська література” відповідно до чинної програми у формі тестових завдань відкритої форми.

Це книжка про письменника в Часі – і про Час у житті й творчості письменника. Перед читачем розгортається ніби писаний на окремих аркушах літопис долі Ліни Костенко – і долі країни в часи тоталітарної системи та в період боротьби за Незалежність, захисту її здобутків. Глобальні історичні події перетинаються зі щасливими й сумними моментами родинного життя, драматичні передчуття й іронічні коментарі переплітаються, голоси рідних і друзів творять поліфонію, яка з хаосу дисонансів вичакловує гармонію, світло, любов.

Багатство та унікальність свідчень Світлани Кириченко про Василя Стуса неоціненні. Вони органічно доповнюють її «великі спогади» — «Люди не зі страху».

«Птах піднебесний» друкувався в журналі «Дніпро» (№ 12 за 1998 р), звучав у програмі радіоканалу «Культура». За спогади про В. Стуса Світлана Кириченко стала лауреатом літературного конкурсу «Шістдесятники», оголошеного 1996 року Спілкою письменників і фірмою «КЕБОТ».

Монографія Олега Рарицького «Партитури тексту і духу (Художньо-документальна проза українських шістдесятників)» має на меті системно-аналітичне вивчення метажанру художньо-документальної прози українського шістдесятництва як сегмента цілісного літературного процесу головно другої половини ХХ століття, але також і століття нового – аж до нашого часу.

Пропонується авторська концепція метажанрової моделі нефікційної літератури. Увага сфокусована на ґенезі, генологічній типології та модифікаційних тенденціях, оригінальній поетиці цього типу письменства. Наявний матеріал дає змогу аналізувати, систематизувати й узагальнити художньо-естетичні критерії та засади рецепції й інтерпретації нефікційного тексту в цілому; водночас акцентуються специфічні особливості художньо-документальної прози шістдесятників на рівні змісту і форми творів, їхніх текстових і нетекстових компонентів, жанрових експериментувань. Література non-fiction цього творчого покоління вперше осягається у всій своїй повноті – від ґенези до нашого часу, набуваючи при цьому культурно-історичної вмотивованості, жанрової кодифікації, самодостатнього творчого обрису.

Сергій Параджанов – особистість непересічна в усьому, починаючи з походження (в енциклопедичному словнику його називають “грузинським і українським режисером вірменського походження”) і закінчуючи усім його життям. У середині 1960-х він увірвався в світовий кінематограф фільмом “Тіні забутих предків”, і з того часу про нього не припиняють говорити. Ексентрични, непердбачуваний, епатажний Параджанов не бажав і не міг жити “за правилами”. Зрозуміло, що багатьом це не подобалось. Як сказав сам режисер, влада викреслила його з життя на 15 років – його то саджали до вязниці, то просто не давали працювати. І все таки він вижив і продовжив працювати.

Паралельно з серією «Розстріляне Відродження» видавництво «Смолоскип» започатковує нову — «Шістдесятники», присвячену творчим здобуткам ключових постатей найцікавішого мистецького феномену другої половини XX століття. Та й початку нинішнього: адже далеко не все сказано, а тим паче — опубліковано. Це стосується і нині діючих митців, і тих, що відійшли за межу, проте употужнили «духовну ауру нації» (Ліна Костенко).

«Упаду я зорею, мій вічний народе, / На трагічний і довгий Чумацький твій шлях», — писав Василь Симоненко, прозрівши і свою долю та місію, і тружденну земну, проте й зоряну долю та місію свого народу.

Цілком природно, що й нову серію видань випадає розпочати саме творами цього поета, прозаїка, драматурга, критика, публіциста, з ім’ям якого має честь бути пов’язаним наше видавництво. До книжки «Вибраних творів» увійшли вже відомі, навіть, здавалося б, хрестоматійні тексти (попри це, упорядники простежують історію їх написання, авторських доопрацювань, редакторських і цензурних втручань, пропонують власні текстологічні вирішення спірних питань), і такі, що досі лишаються поза літературно-мистецьким контекстом, не поступаючись перед популярними, а іноді й переважаючи їх своїми художніми якостями (простежено їх текстологічну історію).

Видання містить осяжну бібліографію та довідкову базу, а проблематика, порушена в передмові, додатках, примітках, розгортає нові обрії досліджень. Для учнів і студентів, викладачів середніх та вищих навчальних закладів, науковців, широкого кола читачів.

Василь Семенович Стус (1938–1985) — великий український поет-класик, творчість і доля якого викликають щире захоплення та глибоку повагу. Трагічна, велична й вічна постать поета, що сам на сам змагався з несвободою і невіглаством, є певним уособленням усієї духовної історії нашого народу. До збірки ввійшли твори Василя Стуса, що є золотим спадком вітчизняної літератури. Читач також має можливість ознайомитися з життєвим і творчим шляхом поета. Видання адресоване широкому загалу шанувальників поетичного слова.

Розстріляне Відродження… Це назва найтрагічнішого з часів, який пережила вітчизняна культура в 30-ті роки ХХ століття.

Багато поетів, прозаїків, перекладачів, літературних критиків, літературознавців, викладачів, театральних діячів стали тоді жертвами сталінського режиму.

До видання ввійшли повісті та оповідання Михайла Івченка, Майка Йогансена, Григорія Косинки, Гната Михайличенка, Валер’яна Підмогильного, Олекси Слісаренка, Людмили Старицької-Черняхівської, Дмитра Тася, Миколи Хвильового. Ця збірка відкриє перед читачем досі малознані імена майстрів прози Розстріляного Відродження.

Видання розраховане на широкий загал шанувальників українського слова.

Розстріляне Відродження — це назва найтрагічнішого періоду, що пережила вітчизняна культура в 30-ті роки ХХ століття. Багато поетів, прозаїків, перекладачів, літературних критиків, літературознавців, викладачів, театральних діячів стали тоді жертвами сталінського режиму.

До видання ввійшли драматичні твори Мирослава Ірчана, Миколи Куліша, Івана Микитенка, Людмили Старицької-Черняхівської, Спиридона Черкасенка. Письменники порушували болючі суспільні проблеми, захищали права людини, пробуджували національну свідомість українців.

Видання розраховане на широкий загал шанувальників українського слова.

Розстріляне Відродження – трагічні сторінки історії, які пережила вітчизняна культура в 30-ті роки ХХ століття. Багато поетів, прозаїків, перекладачів, літературних критиків, літературознавців, викладачів, театральних діячів стали жертвами сталінського режиму. До видання ввійшли твори Михайла Івченка, Майка Йогансена, Григорія Косинки, Гната Михайличенка, Валер’яна Підмогильного, Олекси Слісаренка, Галини Старицької-Черняхівської, Дмитра Тася, Миколи Хвильового. Ця збірка познайомить читача з талановитими майстрами прози Розстріляного Відродження. Видання розраховане на широкий загал шанувальників українського слова.

«Війна — не тільки фронт, а повсюдне людське життя у всіх проявах: фронт і тил, героїзм і маркірантство, рев гармат і пісня, любов і ненависть, — тож несправедливо протиставляти фронтовиків тиловикам, загиблих — новонародженим, наїдених — голодним, скалічених — уцілілим; війна — це круговерть, хаос, у якому кожної миті можна перейти з одного становища в інше: ніхто не може гарантувати для себе цілковитої безпеки. То чи треба звинувачувати того, який скористався нагодою побути хвилину в затишку? І чи можна осуджувати тих, які, опинившись у пеклі, мріють вирватися з нього? Усе на світі стало нестійким, і врятувати людину від морального краху може тільки одна категорія — фаталізм».

У повісті Юрій Мушкетик показує, що питання вибору істини, безкомпромісність є актуальними і в наш час.

У творі Т. Осмачки зображено глибокий трагізм долі українського народу напередодні великого голодомору 1932 – 33 років, подано художньо – психологічний аналіз організації цього штучного голодомору правлячої тоді тоталітарно – терористичною сталінською клікою.

Поетична збірка містить твори яскравих представників покоління 20-30-х рр.. ХХ ст.: В. Свідзинського, М. Драй-Хмари, М. Зерова, М. Семенка, М. Хвильового та ін.

До 1927 року якщо в центрі уваги українських письменників і з’являлася певна топографія місцевості, це була переважно сільська місцевість, або й зовсім цнотлива природа. Валер’ян Підмогильний натомість показує велике місто — Київ, куди з села переїжджає Степан Радченко. Протагоніст прагне засвоїти закони урбаністичного життя, ставши його частиною — на такому зрозумілому сюжеті автор будує інтелектуальну прозу, підіймаючи філософські питання двоїстості буття. Водночас це й своєрідний роман виховання, адже місто виховує героя, він тут поступово дорослішає (чи деградує?) — читачі відслідковують усі соціально-психологічні проблеми, що постають перед Степаном, поки він перероджується з приїжджого простака на місцевого інтелігента.

Перший історичний роман «Мальви» приніс письменнику величезний успіх у читачів і шалену партійну критику. Він зображує події мало або й зовсім не висвітлені в українській літературі. Автор розповідає про історію життя української полонянки Марії та її дітей, котрі, як і мати, потрапляють у турецьку й татарську неволю. Повстання Богдана Хмельницького розбудило до життя затурканих басурманством юнаків і дівчину, яких автор символічно називає мальвами. У романі «Орда» відтворені події мазепинської доби в історії України — зруйнування гетьманської столиці Батурина.

У книзі вміщено два твори видатного майстра української прози ХХ століття Уласа Самчука: роман «Марія» та перша частина трилогії «Волинь» – «Куди тече та річка». Ці твори рекомендовані Програмою середньої загальноосвітньої школи з української літератури для текстуального вивчення.

Ця книжка — тематична збірка історичної прози. Твори розташовано хронологічно — від подій 1395 року по другу половину XIX ст. Оповідається тут про вбивство у Києві князя Скиригайла, про полювання на відьом у Німеччині в XVI ст., про приїзд патріарха Єремі на Україну в кінці цього ж століття, про загадкові, майже містичні події в Мгарському монастирі (повість Початок жаху”), про літописця Самійла Величка, філософа Г. Сковороду та письменника XIX ст. М. Костомарова. Всі вони, кожен по-своєму, б’ються в череві апокаліптичного звіра, світі темному, і всі вони, також кожен по-своєму, йдуть у своє безчасся, надію та любов.