Нематеріальна культурна спадщина України

Нематеріальна культурна спадщина України. Випуск 4

Нематеріальна культурна спадщина України. Вип. 4 :бібліогр. покажч. / [уклад. : С. Бадрук, Г. Буркацька, В. Вовк, Ю. Круть ; ред. : Т.Тарасюк, Н. Лінкевич] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б. в.], 2024. – 60 с.

Бібліографічний покажчик містить описи книг, статей з періодичних, продовжуваних видань та електронних ресурсів з питань охорони та збереження елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Матеріал згруповано в 5 розділах, має іменний покажчик.
Бібліографічні матеріали будуть корисні краєзнавцям, викладачам та студентам навчальних закладів, працівникам творчих професій та широкому колу читачів, які цікавляться даною темою.

 

 

 

 

Великодня спадщина України

Великодня спадщина України. Великоднє гуляння «Водити Володара» в селі Розкошівка Теплицького району Вінницької області : бібліогр. список / [уклад. : В. Вовк ; ред.      Т. Тарасюк ; обкл. Т. Тарасюк] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б. в.], 2024. – 6 с.

Бібліографічний список «Великодня спадщина України» знайомить із нематеріальною культурною спадщиною Вінниччини, містить інформацію з періодичних видань, інтернет-ресурсів про Великоднє гуляння «Водити Володара» в с. Розкошівка Вінницької обл., що ввійшло в 2020 р. до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Розpахований на пpацівників бібліотек та закладів культуpи, краєзнавців, викладачів та студентів закладів вищої освіти.

 

 

 

Борщівські вишиванки – одяг з багатою історією

Борщівські вишиванки – одяг з багатою історією : бібліогр. список / уклад. Ю. Круть ; ред. : Т. Тарасюк,   Н. Лінкевич ; обкл. Т.Тарасюк ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ, 2024. – 10 с. – (Нематеріальна культурна спадщина України).

 

Вишиванка – це не лише національний одяг українців, а й оберіг та символ нашої самобутності.

У бібліографічному списку «Борщівські вишиванки – одяг з багатою історією» зібрано інформацію про народну вишивку     с. Борщів Тернопільської обл., яка в 2020 р. увійшла до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

У 2020 р. борщівську народну вишивку внесено до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини.
Кожен регіон України здавна славиться власними вишитими виробами. Особливе місце серед них займає чудовий, незвичайний одяг – борщівські вишиванки.
Борщівська вишивка знана в усьому світі. Краса і вишуканість – це два слова, які характеризують цю вишиванку, що є однією із візитівок України.

 

Ліжникарство – традиція, яка надихає сучасні бренди

Ліжникарство – традиція, яка надихає сучасні бренди : бібліогр. список / уклад. Ю. Круть ; ред. : Т. Тарасюк, І. Новоселецька ; обкл. Т. Тарасюк ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ, 2024. – 10 с. – (Нематеріальна культурна спадщина України).

Україна славиться своїми багатовіковими культурними традиціями та народними ремеслами. Одним із елементів нематеріальної культурної спадщини є давнє унікальне ремесло етнографічного регіону українських Карпат – Гуцульщини, що зберігає традиції поколінь, – карпатське ліжникарство.
У бібліографічному списку «Ліжникарство – традиція, яка надихає сучасні бренди», подано список бібліографічних видань та електронних ресурсів, присвячених темі ліжникарства.

 

Аркан: гуцульський танок сили

Аркан: гуцульський танок сили : бібліогр. список / уклад. Ю. Круть ; ред. Н. Лінкевич ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ, 2023. – 11 с. – (Нематеріальна культурна спадщина України).

У бібліографічному списку подається інформація про одне з танцювальних видів мистецтв України – чоловічий бойовий танець «Аркан з Ковалівкою» у Печеніжинській ОТГ, який увійшов у 2020 р. до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Список рекомендований бібліотечним працівникам, вчителям, учням, студентам та всім кого цікавить цей вид мистецтва.

«Аркáн» – священний бойовий танóк Гуцýлії. Танець «Аркан» є головним елементом обряду посвячення гуцульського двадцятирічного хлопця у лéґіні. Після участі в «Аркані» юний Гýцул отримував право здійснювати танці, носити бартку (топірець) та підперезуватися чересом (широким паском), тобто ставав потенційним опришком.

 

Іграшка, що має голос.
Мистецтво виготовлення звукової глиняної забавки «Валківський свищик»

Іграшка, що має голос. Мистецтво виготовлення звукової глиняної забавки «Валківський свищик» : бібліогр. список /[уклад. В. Вовк ; ред. Н. Лінкевич] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б. в.], 2023. – 9 с. – (Нематеріальна культурна спадщина України).

Валківський свищик – виріб із глини, звукова народна іграшка, що має два основні та один або два (рідко три) додаткові отвори для видобування звуків. Творять свищики лише руками, без застосування гончарного кола чи моделюючих форм, тому кожний виріб має унікальний  вигляд і звучання.

Мистецтво виготовлення малих керамічних форм із глини, зокрема звукової глиняної забавки «Валківський свищик», – традиційне українське ремесло, що побутує в м. Валки Харківської області.

Гончарі у місті Валки жили здавна. Розквіт гончарства у Валках припадає на середину ХІХ – початок ХХ ст. Недарма, у той час, місто називали гончарною столицею Слобожанщини. Двадцять п’ять відсотків від загальної кількості гончарів губернії працювало саме у Валківському повіті, адже тут було головне – глина, яка дозволяла виробляти якісний посуд. Валківчани нерідко, навіть в цей час, знаходять залишки гончарних печей старих часів або шматочки старовинного посуду місцевого виробництва. Гончарна артіль існувала у Валках до 1991 р. минулого століття. Окрім посуду, тут виготовляли і традиційну дитячу іграшку-свищик.

Мистецтво виготовлення старовинної забавки збереглося дивом. У 2015 р. помер останній валківський гончар, який працював на гончарному крузі, – Борис Миколайович Цибульник. Саме він володів секретом виготовлення свищика. І навіть, коли вже перестав робити посуд, продовжував виготовляти свищики.
Ця традиція могла б зникнути безслідно, але 1990 р. у Бориса Цибульника з’явилася послідовниця – випускниця художньо-графічного факультету Харківського педагогічного інституту, валківчанка Ольга Тимошенко…



Краса й традиції сплелись воєдино: технологія виготовлення «воскових» вінків на Вінниччині

Краса й традиції сплелись воєдино: технологія виготовлення «воскових» вінків на Вінниччині : рек. бібліогр. список / [уклад. С. Бадрук ; ред. : Т. Тарасюк, Н. Лінкевич] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б. в.], 2023. – 10 с. – (Нематеріальна культурна спадщина України).

Восковий вінок («парафіновий вінок», «весільний вінок») – традиційна прикраса нареченої, що була поширена на Вінниччині з кінця ХІХ ст. до кінця 80-х років ХХ ст. З’являються нові елементи строю та способи крою. Білі тендітні квіти, листочки і восківки поєднувались в дивовижні композиції, довершуючи образ молодої нареченої. В деяких населених пунктах збереглися більш давні форми весільних вінків, які одягали горизонтально і називали «коронами».

В описі елемента нематеріальної культурної спадщини «Технологія виготовлення «воскових» вінків на Вінниччині» на сайті Міністерства культури та інформаційної політики йдеться, що воскові вінки не є широко вживаними у весільних церемоніях, проте їх часто використовують у тематичних фотосесіях, показах, відеороликах, реконструкціях традиційних строїв, відтворенні весільних обрядів, як елемент відтвореного строю у фольклорних гуртах чи стилізованого сценічного костюма.

 

Перемога у війні за борщ – наша!

Перемога у війні за Борщ – наша! : рек. бібліогр. список / [уклад. Г. Буркацька ; ред. : Т. Тарасюк, Н. Лінкевич] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б. в.], 2023. – 15 с. – (Нематеріальна культурна спадщина України).

«Борщ – це символ світобудови, се Сонце, Місяць і Зорі, Небо і Земля, води і суходоли… Борщ – се наша українська кров. Темно-червона, хмільна і кипуча. Борщ тече в наших жилах, борщ вирує і яріє. На борщі виросла козацька нація, на борщі вона приймала присягу».

Винничук Ю. «Мальва Ланда»

1 липня 2022 року борщ включено до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, що потребує термінової охорони.

Українці боронять свою Батьківщину зі зброєю, повертають окуповані міста і села. Ми повернули свою православну церкву.

Повертаємо рідну українську мову. Повертаємо, відроджуємо і зберігаємо національну культуру. Битва за право бути українцями триває всюди – і на гастрономічному полі також. Росія за звичкою намагалася привласнити унікальну страву української кухні – борщ, який є етнокультурним феноменом і своєрідним символом української культури.

На початку 2020 року київський ресторатор, кулінарний експерт і популяризатор української кухні Євген Клопотенко ініціював внесення культової української страви – борщу – до списку світової нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Ініціативу підтримало Міністерство культури та інформаційної політики України. Проводились ґрунтовні фахові дослідження. У жовтні 2020 року Україна внесла борщ до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. 30 березня 2021 року МЗС України подало до ЮНЕСКО номінаційне досьє з понад 700 сторінок документальних доказів того, що борщ – страва української кухні.

 

Нематеріальна культурна спадщина України. Вип. 3

Нематеріальна культурна спадщина України. Вип. 3 :бібліогр. покажч. / [уклад. : С. Бадрук, Г. Буркацька, В. Вовк, Ю. Круть ; ред. : В. Вовк, Т. Сопова] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б. в.], 2023. – 54 с.

Збереження культурної спадщини набуває особливої актуальності під час повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Бібліографічний покажчик містить описи книг, статей з періодичних, продовжуваних видань та електронних ресурсів. Матеріал згруповано в 5 розділах, має іменний покажчик та додаток.

Бібліографічні матеріали будуть корисні краєзнавцям, викладачам та студентам навчальних закладів, працівникам творчих професій та широкому колу читачів, які цікавляться даною темою.

 

 

Гуцульська коляда та плєси Верховинського району Івано-Франківської області

Гуцульська коляда та плєси Верховинського району Івано-Франківської області : бібліогр. список / [уклад. С.Бадрук ; ред. В. Кучерява] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б. в.], 2022. – 8 с. – (Нематеріальна культурна спадщина України).

Гуцульська коляда та плєси – унікальне святкування Різдва у Верховинському районі Івано-Франківської області. Лише в цьому регіоні України воно майже незмінно збереглося.

Під гуцульськими колядками та плєсами Верховинського району йдеться – про усні традиції та форми вираження, виконавське мистецтво, звичаї, обряди, святкування, знання і практики, що стосуються природи та Всесвіту, які представлені в селах Віпче, Криворівня, Бистрець, Ільці, Замагора, Буковець, Волова, Зелене, Кривопілля, Верхній Ясенів, Дземброня, Красник, Білоберізка, Стебні, Устеріки, присілок Плай, Підмагора, смт Верховина Верховинського району Івано-Франківської області. А  громади цих населених пунктів і є носіями цієї нематеріальної культурної спадщини України.

Міністерство культури внесло гуцульські колядки та плєси Верховинського району Івано-Франківської області до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України згідно з наказом No 978 від 28. 12. 2019 р. під охоронним номером – 018.нкс.

У своєму первинному значені коляда – дохристиянське слов’янське свято в ніч на 25 грудня, яке наші предки святкували на честь народження Сонця, – свято зимового сонцестояння. З приходом на Київську Русь християнства воно перейшло в Різдво – християнське свято народження Ісуса Христа.

 

 

Олешнянське гончарство Чернігівщини

Олешнянське гончарство Чернігівщини : бібліогр. список / [уклад. В. Вовк ; ред. В. Кучерява] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б. в.], 2022. – 13 с. – (Нематеріальна культурна спадщина України).

Сьогоднішній день в Україні показав, що українці – це мужня, смілива і патріотична нація, найсвідоміший народ у світі, який завжди зберігав та примножував наступність і спадковість поколінь.

Націєтворчу серцевину українського народу становить його культурна спадщина, а особливо нематеріальна культурна спадщина, яка являється красномовним свідком передачі з покоління в покоління багатовікової історії та майстерності українського народу. Це так звана «жива спадщина», яка передається з рук в руки у вигляді знань та традицій, набутих віками життя наших прадідів.

Даний бібліографічний матеріал не тільки підвищить рівень обізнаності української молоді про нематеріальну культурну спадщину нашої держави, але й пробудить інтерес до продовження славних традицій гончаротворення, яке, безумовно, є національним ідентифікатором та важливою частиною нематеріальної культурної спадщини України.

Інформація, що міститься у виданні, буде корисною широкому колу користувачів, усім, хто розвиває гончарство як етноідентифікуюче явище національної культури, й цікавиться художньою спадщиною українців.

 

 

Життєдайна сила самчиківського розпису

Життєдайна сила самчиківського розпису : есе, рек. бібліогр. список / [уклад. Г. Буркацька ; ред. В. Кучерява ; мал. : О. Машевська, Я. Власенко-Бернацька, Н. Луценко] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б. в.], 2022. – 13 с.

Самчиківський розпис поширюється Україною і світом. У 2018 р. майстри виграли державний грант Українського культурного фонду та зробили спільний проєкт «Нове Життя Самчиківського розпису». Традиції декоративного розпису села Самчики внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини.

Самчиківський розпис розквітає на стінах будинків, дитячих клубів, шкіл, театральних студій. Кияни віднедавна милуються муралом «Життя козацьке» Ольги Машевської. Чого тільки вартий найбільший в Україні паркан Самчиківського розпису завдовжки 142 метри біля школи № 105 в Києві! Авторка його професійна художниця Яна Власенко-Бернацька.

Майстри самчиківського розпису підтримують багато соціальних проєктів, навчають дітей і дорослих. Малюючи Україну, вони повертають нам весну, створюють наше щасливе майбутнє. Україна переможе і заквітнуть у відбудованих містах і селах життєдайною силою традиційні українські обереги – самчиківські квіти.

 

 

Різьбярський дивосвіт Чернігівщини

Різьбярський дивосвіт Чернігівщини : бібліогр. список / уклад. Ю. Круть ; ред. В. Кучерява ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ, 2022. – 8 с.

Нематеріальна культурна спадщина є особливою цінністю, оскільки містить досягнення різної давності, які переходять до нових поколінь у нові епохи.

Для України питання дослідження, збереження та популяризації нематеріальної культури набувають виняткового значення, насамперед у зв’язку з могутнім духовно-творчим потенціалом української традиційної культури.

Бібліографічний список «Різьбярський дивосвіт Чернігівщини», присвячено одному з елементів Нематеріальної культурної спадщини України – «Художнє дерево- різьблення Чернігівщини», за допомогою якого ви зможете поринути у цікавий та дивовижний світ художнього різьблення по дереву.

 

Нематеріальна культурна спадщина України. Вип.2

Нематеріальна культурна спадщина України. Вип. 2 :бібліогр. покажч. / [уклад. : С. Бадрук, Г. Буркацька, В. Вовк, Ю. Круть ; ред. : В. Кучерява, К. Тишкевич] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б. в.], 2021. – 65 с.

Головним джерелом культурного розмаїття та гарантії розвитку будь-якої країни є нематеріальна культурна спадщина, що відтворюється та передається.

Продовжуємо ознайомлювати з українськими традиціями, звичаями, обрядами, ремеслами та промислами, які включають до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України та Списку всесвітньої спадщини.

Бібліографічний покажчик містить описи книг, статей з періодичних, продовжуваних видань та електронних ресурсів.

Матеріал згруповано в 7 ­розділах. Є іменний покажчик.

Бібліографічні матеріали будуть корисні краєзнавцям, викладачам, студентам навчальних закладів та широкому колу читачів, які цікавляться даною темою.

 

 

Нематеріальна культурна спадщина України. Вип.1

Нематеріальна культурна спадщина України. Вип. 1 : бібліогр. покажч. / [уклад. : С. Бадрук [та ін.] ; ред. : В. Кучерява, Н. Лінкевич] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б. в.], 2020. – 103 с.

Нематеріальна культурна спадщина відіграє надзвичайно важливу роль у формуванні ідентичності окремої соціальної групи і особистості, сприяє толерантності, зміцнює духовний зв’язок поколінь і епох, відіграє ключову роль у формуванні культурної політики нашої країни, дає можливість закарбувати культурну пам’ять для майбутніх поколінь у звичаях, обрядах, піснях, танцях, знаннях та багатьох інших видах діяльності.

Бібліографічний покажчик містить описи книг, статей з періодичних та продовжуваних видань, енциклопедій, словників та електронних ресурсів.

Матеріал згруповано у 8 розділах, кожен із яких має вступний текст. Допоміжним апаратом слугує іменний покажчик.

Інформаційно-бібліографічні матеріали будуть корисні краєзнавцям, викладачам та студентам художніх факультетів навчальних закладів, працівникам творчих професій та широкому колу читачів, які цікавляться даною темою.

Фото на обкладинці : гобелен «Мистецтво» художниці Людмили Жоголь (зразок решетилівського килимарства подарований авторкою бібліотеці в 1986 р.) є окрасою інтер’єру читального залу Державної бібліотеки України для юнацтва.

 

 

 

Караїмські пиріжки (ет айакълакъ): традиція жива:

Караїмські пиріжки (ет айакълакъ): традиція жива: бібліогр. список/ [уклад. Ю. Круть ; ред. В. Кучерява] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б. в.], 2021. – 9 с. – (Нематеріальна культурна спадщина України).

Елементи нематеріальної культурної спадщини (НКС) України, що увійшли до Національного переліку – живуть і нині! Живуть у людях, які їх практикують та передають майбутньому поколінню. Це живі споконвічні традиції, у яких немає автора, які не мають початку і не мають завершення.

Бібліографічний список «Караїмські пиріжки (ет айакълакъ): традиція жива», присвячено елементу «Традиція приготування караїмських пиріжків (етъ аякълакъ) – рецепти караїмів міста Мелітополя Запорізької області», які внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

 

 

 

Співає глина музику століть

 Традиція орнаментального розпису бубнівської кераміки

Співає глина музику століть. Традиція орнаментального розпису бубнівської кераміки : рек. бібліогр. список / [уклад. Г. Буркацька ; ДБУ для юнацтва ; ред. В. Кучерява]. – Київ : [б. в.], 2020. – 10 с.

Техніка полив’яної кераміки поширилася вже в XIX ст. Особливо славилися бубнівські червоно-коричневі миски і тарілки, розписані стилізованими квітами і виноградними кетягами.

 

УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ ЯК ПЛАНЕТАРНЕ ДИВО

Пісенна традиція с. Лука Києво-Святошинського району Київської області

Українська пісня як планетарне диво. Пісенна традиція села Лука Києво-Святошинського району Київської області : рек. бібліогр. список / [уклад. В. Вовк ; ред. Н. Лінкевич] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б. в.], 2020. – 8 c.

Пісенна традиція с. Лука, що на Київщині, входить до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України.

Елемент «Пісенна традиція села Лука Києво-Святошинського району Київської області» охоплює собою практично весь жанровий спектр українських народних пісень:  колядки, щедрівки, веснянки, купальські, жнивні, весільні, колискові, протяжні пісні (пісні про кохання, сирітські, наймитські, чумацькі, козацькі, побутові, історичні, балади, романси), жартівливі та танцювальні пісні, псальми. Календарні та календарно-обрядові пісні мають, здебільшого гетерофонну одноголосу або двоголосу фактуру. Протяжні пісні, переважно, мають триголосий склад: нижній і верхній голосові пласти («низ» та «гору»). Верхній голос (вивід – назва верхнього підголоска) у протяжних піснях виконує одна особа, а нижній пласт епізодично розгалужується на два, і більше голосів.

Саме такий жанровий спектр українських народних пісень і складає унікальну пісенну спадщину с. Лука, яка формувалася цілими поколіннями.

 

 

Кролевецький тканий рушник (м. Кролевець, Сумщина)

«І на тім рушникові…». Кролевецькі ткані рушники : бібліогр. список / [уклад. Г. Буркацька ; ред. С. Чачко] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б.в.], 2019. – 11 с.

Парафразом відомих крилатих висловів «Архітектура – застигла музика», «Поезія – живопис, що промовляє», «Живопис – німа музика», може бути ствердження: «Кролевецькі рушники – виткана любов’ю українська пісня».

Дивишся на ткане українське диво, і ніби звучить музика Миколи Лисенка… Може, це відомий гімн «Молитва за Україну», аранжування народної пісні, лейтмотив опери «Тарас Бульба»? Ні, відлунням у серці «Кролевецькому рушнику» звучить «Елегія» Миколи Лисенка.

 

 

 

Решетилівка вишиванна, килимова у світах знана

Решетилівка вишивана, килимова у світах знана : бібліогр. список / [уклад. Г. Буркацька ; ред. К. Тишкевич] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б. м.], 2019. – 13 с. – (Нематеріальна культурна спадщина України).

Решетилівські килими виткані виключно вручну в техніці вузликового двостороннього плетіння, «читаються» однаково з виворітного і з лицевого боку. На них немає вузликів. Нитки у килимі не зав’язуються, а красиво лягають одна за одною
завдяки сильному «прибиттю» гребінкою. Килими і нині тчуть на старовинних дерев’яних верстатах, потім відпарюють спеціальною праскою-пресом. Самобутній ручній техніці виготовлення килимів-гобеленів понад 500 років. На початку ХІХ ст. у Решетилівці працювала велика артіль із 3 тис. працівників, які створювали справжні витвори мистецтва.

Унікальні зразки решетилівського килимарства можна побачити у колекціях музеїв Києва, Нью-Йорка, Лондона, Полтави. Вони прикрашають інтер’єри державних установ, посольств України, готелі, мистецькі галереї, зокрема Українського центру культури та бізнесу в Афінах, Палацу мистецтв «Україна».

Особливо пишаються килимарі з Полтавщини тим, що гобелен «Дерево життя», який створила Надія Бабенко, висить у Блакитній залі штаб-квартири ООН у    Нью-Йорку. Гобелен «Народжені рідною землею» народного художника Леоніда Товстухи в 2005 р. подаровано Раді Європи від України і зараз він знаходиться у французькому місті Страсбурзі.

 

Опішнянське гончарство (селище Опішне, Полтавська область)

Етнічний символ української культури – Опішнянська кераміка : бібліогр. огляд-дайджест / [уклад. В. Вовк ; ред. В. Кучерява] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – К. : [б.в.], 2017. –  17 с.

Бібліографічний огляд-дайджест включає матеріали, у яких йдеться про яскраве і самобутнє опішнянське гончарське мистецтво, його історію, сучасний розвиток та майстрів-гончарів.

 

 

Петриківський розпис (селище Петриківка, Дніпропетровська область)

Магія петриківського розпису в культурній спадщині України : бібліогр. список / [уклад. С. Настенко ; ред. С. Чачко] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – К. : [б.в.], 2017. – 10 с.

Характерною особливістю петриківського розпису є переважання рослинних візерунків і створення фантастичних, небувалих у природі форм квітів, в основі яких лежить уважне спостереження місцевої флори, наприклад, «цибульки» або «кучерявки». Широке застосування в розписі мають мотиви садових і лугових квітів, калини, винограду. Характерним для візерунків є також зображення акантового листу, що його звуть «папороттю», бутонів та перистого ажурного листя. Нерідко квіти та ягоди поєднано з птахами. Часто використовується образ жар птиці – міфічної істоти, що приносить щастя, з фантастичними візерунками по всьому тулубі.