Нематеріальна культурна спадщина України

Нематеріальна культурна спадщина відіграє надзвичайно важливу роль
у формуванні ідентичності окремої соціальної групи і особистості, сприяє
толерантності, зміцнює духовний зв’язок поколінь і епох, відіграє ключову роль
у формуванні культурної політики нашої країни, дає можливість закарбувати
культурну пам’ять для майбутніх поколінь у звичаях, обрядах, піснях, танцях,
знаннях та багатьох інших видах діяльності.
Бібліографічний покажчик містить описи книг, статей з періодичних
та продовжуваних видань, енциклопедій, словників та електронних ресурсів.
Матеріал згруповано у 8 розділах, кожен із яких має вступний текст. Допоміжним апаратом слугує іменний покажчик.
Інформаційно-бібліографічні матеріали будуть корисні краєзнавцям,
викладачам та студентам художніх факультетів навчальних закладів, працівникам творчих професій та широкому колу читачів, які цікавляться даною темою.
Фото на обкладинці : гобелен «Мистецтво» художниці Людмили Жоголь
(зразок решетилівського килимарства подарований авторкою бібліотеці
в 1986 р.) є окрасою інтер’єру читального залу Державної бібліотеки України
для юнацтва.

З електронною версією видання можна ознайомитись за посиланням.

Посилання для цитування:
Нематеріальна культурна спадщина України. Вип. 1 :
бібліогр. покажч. / [уклад. : С. Бадрук [та ін.] ; ред. : В. Кучерява,
Н. Лінкевич] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б. в.],
2020. – 103 с.

Караїмські пиріжки (ет айакълакъ): традиція жива:

Елементи нематеріальної культурної спадщини (НКС) України, що увійшли до Національного переліку – живуть і нині! Живуть у людях, які їх практикують та передають майбутньому поколінню. Це живі споконвічні традиції, у яких немає автора, які не мають початку і не мають завершення.

Бібліографічний список «Караїмські пиріжки (ет айакълакъ): традиція жива», присвячено елементу «Традиція приготування караїмських пиріжків (етъ аякълакъ) – рецепти караїмів міста Мелітополя Запорізької області», які внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Посилання для цитування:
Караїмські пиріжки (ет айакълакъ): традиція жива: бібліогр. список/ [уклад. Ю. Круть ; ред. В. Кучерява] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б. в.], 2021. – 9 с. – (Нематеріальна культурна спадщина України).

З електронною версією списка можна ознайомитись за посиланням.

Співає глина музику століть

 Традиція орнаментального розпису бубнівської кераміки

Співає глина музику століть. Традиція орнаментального розпису бубнівської кераміки : рек. бібліогр. список / [уклад. Г. Буркацька ; ДБУ для юнацтва ; ред. В. Кучерява]. – Київ : [б. в.], 2020. – 10 с.

З електронною версією видання можна ознайомитись за посиланням.

Техніка полив’яної кераміки поширилася вже в XIX ст. Особливо славилися бубнівські
червоно-коричневі миски і тарілки, розписані стилізованими квітами і виноградними кетягами.

УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ ЯК ПЛАНЕТАРНЕ ДИВО

Пісенна традиція с. Лука Києво-Святошинського
району Київської області

Українська пісня як планетарне диво. Пісенна традиція села Лука Києво-Святошинського району Київської області : рек. бібліогр. список / [уклад. В. Вовк ; ред. Н. Лінкевич] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б. в.], 2020. – 8 c.

З електронною версією бібліографічного списка можна ознайомитись за посиланням

Пісенна традиція с. Лука, що на Київщині, входить до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України.

Елемент «Пісенна традиція села Лука Києво-Святошинського району Київської області» охоплює собою практично весь жанровий спектр українських народних пісень:  колядки, щедрівки, веснянки, купальські, жнивні, весільні, колискові, протяжні пісні (пісні про кохання, сирітські, наймитські, чумацькі, козацькі, побутові, історичні, балади, романси), жартівливі та танцювальні пісні, псальми. Календарні та календарно-обрядові пісні мають, здебільшого гетерофонну одноголосу або двоголосу фактуру. Протяжні пісні, переважно, мають триголосий склад: нижній і верхній голосові пласти («низ» та «гору»). Верхній голос (вивід – назва верхнього підголоска) у протяжних піснях виконує одна особа, а нижній пласт епізодично розгалужується на два, і більше голосів.

Саме такий жанровий спектр українських народних пісень і складає унікальну пісенну спадщину с. Лука, яка формувалася цілими поколіннями.

Кролевецький тканий рушник (м. Кролевець, Сумщина)

«І на тім рушникові…». Кролевецькі ткані рушники : бібліогр. список / [уклад. Г. Буркацька ; ред. С. Чачко] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б.в.], 2019. – 11 с.

З електронною версією бібліографічного списка можна ознайомитись за посиланням

Парафразом відомих крилатих висловів «Архітектура – застигла музика», «Поезія – живопис, що промовляє», «Живопис – німа музика», може бути ствердження: «Кролевецькі рушники – виткана любов’ю українська пісня».

Дивишся на ткане українське диво, і ніби звучить музика Миколи Лисенка… Може, це відомий гімн «Молитва за Україну», аранжування народної пісні, лейтмотив опери «Тарас Бульба»? Ні, відлунням у серці «Кролевецькому рушнику» звучить «Елегія» Миколи Лисенка.

 

 

Опішнянське гончарство (селище Опішне, Полтавська область)

Етнічний символ української культури – Опішнянська кераміка : бібліогр. огляд-дайджест / [уклад. В. Вовк ; ред. В. Кучерява] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – К. : [б.в.], 2017. –  17 с.

З електронною версією бібліографічного списка можна ознайомитись за посиланням

Бібліографічний огляд-дайджест включає матеріали, у яких йдеться про яскраве і самобутнє опішнянське гончарське мистецтво, його історію, сучасний розвиток та майстрів-гончарів.

Петриківський розпис (селище Петриківка, Дніпропетровська область)

Магія петриківського розпису в культурній спадщині України : бібліогр. список / [уклад. С. Настенко ; ред. С. Чачко] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – К. : [б.в.], 2017. – 10 с.

З електронною версією бібліографічного списка можна ознайомитись за посиланням.

Характерною особливістю петриківського розпису є переважання рослинних візерунків і створення фантастичних, небувалих у природі форм квітів, в основі яких лежить уважне спостереження місцевої флори, наприклад, «цибульки» або «кучерявки». Широке застосування в розписі мають мотиви садових і лугових квітів, калини, винограду. Характерним для візерунків є також зображення акантового листу, що його звуть «папороттю», бутонів та перистого ажурного листя. Нерідко квіти та ягоди поєднано з птахами. Часто використовується образ жар-птиці – міфічної істоти, що приносить щастя, з фантастичними візерунками по всьому тулубі.