Нематеріальна культурна спадщина України

Гуцульська коляда та плєси Верховинського району Івано-Франківської області

Гуцульська коляда та плєси – унікальне святкування Різдва у Верховинському районі Івано-Франківської області. Лише в цьому регіоні України воно майже незмінно збереглося.
Під гуцульськими колядками та плєсами Верховинського району йдеться – про усні традиції та форми вираження, виконавське мистецтво, звичаї, обряди, святкування, знання і практики, що стосуються природи та Всесвіту, які представлені в селах Віпче, Криворівня, Бистрець, Ільці, Замагора, Буковець, Волова, Зелене, Кривопілля, Верхній Ясенів, Дземброня, Красник, Білоберізка, Стебні, Устеріки, присілок Плай, Підмагора, смт Верховина Верховинського району Івано-Франківської області. А  громади цих населених пунктів і є носіями цієї нематеріальної культурної спадщини України.
Міністерство культури внесло гуцульські колядки та плєси Верховинського району Івано-Франківської області до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України згідно з наказом No 978 від 28. 12. 2019 р. під
охоронним номером – 018.нкс.
У своєму первинному значені коляда – дохристиянське слов’янське свято в ніч на 25 грудня, яке наші предки святкували на честь народження Сонця, – свято зимового сонцестояння. З приходом на Київську Русь християнства воно перейшло в Різдво – християнське свято народження Ісуса Христа.

З електронною версією видання можна ознайомитись за посиланням

Посилання для цитування:

Гуцульська коляда та плєси Верховинського району Івано-Франківської області : бібліогр. список / [уклад. С.Бадрук ; ред. В. Кучерява] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б. в.], 2022. – 8 с. – (Нематеріальна культурна спадщина України).

 

 

Олешнянське гончарство Чернігівщини

Сьогоднішній день в Україні показав, що українці – це мужня, смілива і патріотична нація, найсвідоміший народ у світі, який завжди зберігав та примножував наступність і спадковість поколінь. Націєтворчу серцевину українського народу становить його культурна спадщина, а особливо нематеріальна культурна спадщина, яка являється красномовним свідком передачі з покоління в покоління багатовікової історії та майстерності українського народу. Це так звана «жива спадщина», яка передається з рук в руки у вигляді знань та традицій, набутих віками життя наших прадідів.

Даний бібліографічний матеріал не тільки підвищить рівень обізнаності української молоді про нематеріальну культурну спадщину нашої держави, але й пробудить інтерес до продовження славних традицій гончаротворення, яке, безумовно, є національним ідентифікатором та важливою частиною нематеріальної культурної спадщини України.

Інформація, що міститься у виданні, буде корисною широкому колу користувачів, усім, хто розвиває гончарство як етноідентифікуюче явище національної культури, й цікавиться художньою спадщиною українців.

З електронною версією видання можна ознайомитись за посиланням

Посилання для цитування:

Олешнянське гончарство Чернігівщини : бібліогр. список / [уклад. В. Вовк ; ред. В. Кучерява] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б. в.], 2022. – 13 с. – (Нематеріальна культурна спадщина України).

 

Життєдайна сила самчиківського розпису

Самчиківський розпис поширюється Україною і світом. У 2018 р. майстри виграли державний грант Українського культурного фонду та зробили спільний проєкт «Нове Життя Самчиківського розпису». Традиції декоративного розпису села Самчики внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини.

Самчиківський розпис розквітає на стінах будинків, дитячих клубів, шкіл, театральних студій. Кияни віднедавна милуються муралом «Життя козацьке» Ольги Машевської. Чого тільки вартий найбільший в Україні паркан Самчиківського розпису завдовжки 142 метри біля школи № 105 в Києві! Авторка його професійна художниця Яна Власенко-Бернацька. Майстри самчиківського розпису підтримують багато соціальних проєктів, навчають дітей і дорослих. Малюючи Україну, вони повертають нам весну, створюють наше щасливе майбутнє. Україна переможе і заквітнуть у відбудованих містах і селах життєдайною силою традиційні українські обереги – самчиківські квіти.
З електронною версією видання можна ознайомитись за посиланням

Посилання для цитування:

Життєдайна сила самчиківського розпису : есе, рек. бібліогр. список / [уклад. Г. Буркацька ; ред. В. Кучерява ; мал. : О. Машевська, Я. Власенко-Бернацька, Н. Луценко] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б. в.], 2022. – 13 с.

 

Різьбярський дивосвіт Чернігівщини

Нематеріальна культурна спадщина є особливою цінністю, оскільки містить досягнення різної давності, які переходять до нових поколінь у нові епохи.

Для України питання дослідження, збереження та популяризації нематеріальної культури набувають виняткового значення, насамперед у зв’язку з могутнім духовно-творчим потенціалом української традиційної культури.

Бібліографічний список «Різьбярський дивосвіт Чернігівщини», присвячено одному з елементів Нематеріальної культурної спадщини України – «Художнє дерево- різьблення Чернігівщини», за допомогою якого ви зможете поринути у цікавий та дивовижний світ художнього різьблення по дереву.

З електронною версією видання можна ознайомитись за посиланням.

Посилання для цитування:
Різьбярський дивосвіт Чернігівщини : бібліогр. список / уклад. Ю. Круть ; ред. В. Кучерява ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ, 2022. – 8 с.

 

Нематеріальна культурна спадщина України. Вип.2

Головним джерелом культурного розмаїття та гарантії розвитку будь-якої країни є нематеріальна культурна спадщина, що відтворюється та передається. Продовжуємо ознайомлювати з українськими традиціями, звичаями, обрядами, ремеслами та промислами, які включають до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України та Списку всесвітньої спадщини.
Бібліографічний покажчик містить описи книг, статей з періодичних, продовжуваних видань та електронних ресурсів.
Матеріал згруповано в 7 ­розділах. Є іменний покажчик.
Бібліографічні матеріали будуть корисні краєзнавцям, викладачам, студентам навчальних закладів та широкому колу читачів, які цікавляться даною темою.
З електронною версією покажчика можна ознайомитись за посиланням.

Посилання для цитування:

Нематеріальна культурна спадщина України. Вип. 2 :
бібліогр. покажч. / [уклад. : С. Бадрук, Г. Буркацька, В. Вовк,
Ю. Круть ; ред. : В. Кучерява, К. Тишкевич] ; Держ. б-ка України
для юнацтва. – Київ : [б. в.], 2021. – 65 с.

 

Нематеріальна культурна спадщина України. Вип.1

Нематеріальна культурна спадщина відіграє надзвичайно важливу роль у формуванні ідентичності окремої соціальної групи і особистості, сприяє
толерантності, зміцнює духовний зв’язок поколінь і епох, відіграє ключову роль у формуванні культурної політики нашої країни, дає можливість закарбувати культурну пам’ять для майбутніх поколінь у звичаях, обрядах, піснях, танцях, знаннях та багатьох інших видах діяльності.
Бібліографічний покажчик містить описи книг, статей з періодичних та продовжуваних видань, енциклопедій, словників та електронних ресурсів.
Матеріал згруповано у 8 розділах, кожен із яких має вступний текст. Допоміжним апаратом слугує іменний покажчик.
Інформаційно-бібліографічні матеріали будуть корисні краєзнавцям, викладачам та студентам художніх факультетів навчальних закладів, працівникам творчих професій та широкому колу читачів, які цікавляться даною темою.
Фото на обкладинці : гобелен «Мистецтво» художниці Людмили Жоголь (зразок решетилівського килимарства подарований авторкою бібліотеці в 1986 р.) є окрасою інтер’єру читального залу Державної бібліотеки України
для юнацтва.

З електронною версією видання можна ознайомитись за посиланням.

Посилання для цитування:
Нематеріальна культурна спадщина України. Вип. 1 : бібліогр. покажч. / [уклад. : С. Бадрук [та ін.] ; ред. : В. Кучерява, Н. Лінкевич] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б. в.], 2020. – 103 с.

 

Караїмські пиріжки (ет айакълакъ): традиція жива:

Елементи нематеріальної культурної спадщини (НКС) України, що увійшли до Національного переліку – живуть і нині! Живуть у людях, які їх практикують та передають майбутньому поколінню. Це живі споконвічні традиції, у яких немає автора, які не мають початку і не мають завершення.

Бібліографічний список «Караїмські пиріжки (ет айакълакъ): традиція жива», присвячено елементу «Традиція приготування караїмських пиріжків (етъ аякълакъ) – рецепти караїмів міста Мелітополя Запорізької області», які внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Посилання для цитування:
Караїмські пиріжки (ет айакълакъ): традиція жива: бібліогр. список/ [уклад. Ю. Круть ; ред. В. Кучерява] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б. в.], 2021. – 9 с. – (Нематеріальна культурна спадщина України).

З електронною версією списка можна ознайомитись за посиланням.

 

Співає глина музику століть

 Традиція орнаментального розпису бубнівської кераміки

Співає глина музику століть. Традиція орнаментального розпису бубнівської кераміки : рек. бібліогр. список / [уклад. Г. Буркацька ; ДБУ для юнацтва ; ред. В. Кучерява]. – Київ : [б. в.], 2020. – 10 с.

З електронною версією видання можна ознайомитись за посиланням.

Техніка полив’яної кераміки поширилася вже в XIX ст. Особливо славилися бубнівські червоно-коричневі миски і тарілки, розписані стилізованими квітами і виноградними кетягами.

 

УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ ЯК ПЛАНЕТАРНЕ ДИВО

Пісенна традиція с. Лука Києво-Святошинського району Київської області

Українська пісня як планетарне диво. Пісенна традиція села Лука Києво-Святошинського району Київської області : рек. бібліогр. список / [уклад. В. Вовк ; ред. Н. Лінкевич] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б. в.], 2020. – 8 c.

З електронною версією бібліографічного списка можна ознайомитись за посиланням

Пісенна традиція с. Лука, що на Київщині, входить до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України.

Елемент «Пісенна традиція села Лука Києво-Святошинського району Київської області» охоплює собою практично весь жанровий спектр українських народних пісень:  колядки, щедрівки, веснянки, купальські, жнивні, весільні, колискові, протяжні пісні (пісні про кохання, сирітські, наймитські, чумацькі, козацькі, побутові, історичні, балади, романси), жартівливі та танцювальні пісні, псальми. Календарні та календарно-обрядові пісні мають, здебільшого гетерофонну одноголосу або двоголосу фактуру. Протяжні пісні, переважно, мають триголосий склад: нижній і верхній голосові пласти («низ» та «гору»). Верхній голос (вивід – назва верхнього підголоска) у протяжних піснях виконує одна особа, а нижній пласт епізодично розгалужується на два, і більше голосів.

Саме такий жанровий спектр українських народних пісень і складає унікальну пісенну спадщину с. Лука, яка формувалася цілими поколіннями.

 

Кролевецький тканий рушник (м. Кролевець, Сумщина)

«І на тім рушникові…». Кролевецькі ткані рушники : бібліогр. список / [уклад. Г. Буркацька ; ред. С. Чачко] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б.в.], 2019. – 11 с.

З електронною версією бібліографічного списка можна ознайомитись за посиланням

Парафразом відомих крилатих висловів «Архітектура – застигла музика», «Поезія – живопис, що промовляє», «Живопис – німа музика», може бути ствердження: «Кролевецькі рушники – виткана любов’ю українська пісня».

Дивишся на ткане українське диво, і ніби звучить музика Миколи Лисенка… Може, це відомий гімн «Молитва за Україну», аранжування народної пісні, лейтмотив опери «Тарас Бульба»? Ні, відлунням у серці «Кролевецькому рушнику» звучить «Елегія» Миколи Лисенка.

 

Решетилівка вишиванна, килимова у світах знана

Решетилівка вишивана, килимова у світах знана : бібліогр. список / [уклад. Г. Буркацька ; ред. К. Тишкевич] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – Київ : [б. м.], 2019. – 13 с. – (Нематеріальна культурна спадщина України).

З електронною версією бібліографічного списка можна ознайомитись за посиланням

Решетилівські килими виткані виключно вручну в
техніці вузликового двостороннього плетіння, «читаються» однаково з виворітного і з лицевого боку. На них немає вузликів. Нитки у килимі не зав’язуються, а красиво лягають одна за одною
завдяки сильному «прибиттю» гребінкою. Килими і нині тчуть на старовинних дерев’яних верстатах, потім відпарюють спеціальною
праскою-пресом. Самобутній ручній техніці виготовлення килимів-гобеленів понад 500 років. На початку ХІХ ст. у Решетилівці працювала велика артіль із 3 тис. працівників, які створювали справжні витвори мистецтва.
Унікальні зразки решетилівського килимарства можна побачити у колекціях музеїв Києва, Нью-Йорка, Лондона, Полтави. Вони прикрашають інтер’єри державних установ, посольств України, готелі, мистецькі галереї, зокрема Українського центру культури та бізнесу в Афінах, Палацу мистецтв «Україна».

Особливо пишаються килимарі з Полтавщини тим, що гобелен «Дерево життя», який створила Надія Бабенко, висить у Блакитній залі штаб-квартири ООН у    Нью-Йорку. Гобелен «Народжені рідною землею» народного художника Леоніда Товстухи в 2005 р. подаровано Раді Європи від України і зараз він знаходиться у французькому місті Страсбурзі.

 

Опішнянське гончарство (селище Опішне, Полтавська область)

Етнічний символ української культури – Опішнянська кераміка : бібліогр. огляд-дайджест / [уклад. В. Вовк ; ред. В. Кучерява] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – К. : [б.в.], 2017. –  17 с.

З електронною версією бібліографічного списка можна ознайомитись за посиланням

Бібліографічний огляд-дайджест включає матеріали, у яких йдеться про яскраве і самобутнє опішнянське гончарське мистецтво, його історію, сучасний розвиток та майстрів-гончарів.

 

 

Петриківський розпис (селище Петриківка, Дніпропетровська область)

Магія петриківського розпису в культурній спадщині України : бібліогр. список / [уклад. С. Настенко ; ред. С. Чачко] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – К. : [б.в.], 2017. – 10 с.

З електронною версією бібліографічного списка можна ознайомитись за посиланням.

Характерною особливістю петриківського розпису є переважання рослинних візерунків і створення фантастичних, небувалих у природі форм квітів, в основі яких лежить уважне спостереження місцевої флори, наприклад, «цибульки» або «кучерявки». Широке застосування в розписі мають мотиви садових і лугових квітів, калини, винограду. Характерним для візерунків є також зображення акантового листу, що його звуть «папороттю», бутонів та перистого ажурного листя. Нерідко квіти та ягоди поєднано з птахами. Часто використовується образ жар птиці – міфічної істоти, що приносить щастя, з фантастичними візерунками по всьому тулубі.