Увійти
Друзі бібліотеки
На сьогодні національно-патріотичне виховання молоді набуває неабиякого значення. Державні символи, які ми оберігаємо та гордимося – наш прапор та герб. Російсько-українська війна показала, що символом України є – незламність духу українства та найкраща армія у світі.
Пластовий рух в Україні виховує ідейно-патріотичну молодь, пропагує національні символи звертаючись до витоків української нації її розвитку та становлення у період національно-визвольної боротьби.
25 сходинок до суспільного щастя (Олесь Доній «Українська мрія. 25 сходинок до суспільного щастя») – це право кожного українця на щастя, створення умов для щастя. Кожна сходинка є символом та засобом до творення суспільного щастя. Світоглядна реформація має відбудитися у кожного
українця, задля щасливого майбутнього української держави.
Майдан Незалежності – символ ідейної консолідації українського суспільства – це революції за права і свободи – це велич та піднесення монументальних образів.
Українська літературна спадщина – збереження національних шедеврів, їх значення у національно-культурному відродженні українства.
19 серпня 2022 року на базі Державної бібліотеки України для юнацтва відбувся Всеукраїнський круглий стіл «Національно-патріотичні ідеї молоді. Державні символи України».
Учасниками та гостями зустрічі були громадські та культурні діячі, журналісти, науковці, політики а також бібліотечні фахівці, викладачі, студентство. Зустріч відбувалась у змішаному форматі оф- та онлайн на зум-платформі.
Програма заходу була досить насиченою та цікавою. Учасниками обговорювались питання, що турбують і над якими замислюється молодь у такий важливий і важкий для нашої країни час випробувань і боротьби.
Зустріч відкрив директор Державної бібліотеки України для юнацтва, кандидат педагогічних наук Саприкін Георгій Анатолійович. У короткому вступному слові він відзначив, що тема національно-патріотичного виховання молоді була і залишається актуальною в роботі бібліотеки. Також він розповів про роботу бібліотеки під час війни, відзначив плідну співпрацю з Міністерством освіти та науки, з навчальними закладами у напрямку національно-патріотичного виховання молоді. Як один із перших робочих проєктів він згадав так званий «щит від фейків», який набув популярності і не втрачає свого особливого значення сьогодні, коли ворог активно застосовує проти нас методи інформаційного впливу. У своєму виступі Георгій Анатолійович навів цитату Самуеля Джонсона: «патріотизм – останній притулок негіднику», сенс якої слід розуміти так: з одного боку, патріотизм – це одна з найвищих цінностей у переконаннях людини, а з іншого, – існують
політики, які використовують патріотизм у своїх корисливих і шкідливих цілях.
Виступ Олеся Донія – учасника «студентської революції на граніті», українського журналіста, телеведучого, громадського діяча був присвячений роздумам про культуру та національну ідею. Над концепцією національної ідеї працювали політичні та державні діячі минулого, але, за його словами, ідея не є статичною, вона змінюється, і кожен із нас має право брати участь у її формуванні. Сьогодні ми боремося за українську мову, за нашу державу, але варто поставити питання: заради чого? Автор концепції «25 сходинок до суспільного щастя» створив проєкт, покликаний пробудити силу української нації. За його переконанням, кінцевою метою наших зусиль має стати щастя кожного українця і кожної українки. З чого воно складається? З системи охорони здоров’я, системи захисту, освіти, етики праці, збереження природних ресурсів, безпеки кордонів – умов, які створює держава. Отже, комфортні умови життя в державі є основою для суспільного щастя. Щасливі люди завжди патріотичні. Бути щасливим у своїй державі – у цьому є патріотизм.
Тему зв’язку щастя конкретної людини з державою продовжив доктор історичних наук, заступник директора Науково-дослідного інституту українознавства МОН України пан Павло Гай-Нижник. Він зазначив, що у колективній свідомості нашого суспільства існує модель держави, яка керує людиною. Цю модель має замінити інша – модель держави, що сприяє людині та її добробуту. І це зовсім різні якісні моделі держави. За умови сприяння держави, люди мають змогу будувати власне щастя, і воно буде для кожного своє. Окрім того, пан Павло зазначив, що однією з ознак цивілізованого суспільства є продукування нових ідей. Українське суспільство потребує нових ідей, для виникнення яких вкрай необхідні просвітництво і критичне мислення.
Шлях до освіти пролягає через читання. На жаль, молоді українці стали замало читати, надаючи перевагу коротким текстам у твітері або перегляду слайдів.
Звідки беруться колаборанти? На думку вченого, з прогалин в гуманітарній освіті, через потрапляння в свідомість молодої людини російського або іншого наративу, який згодом стає українською проблемою. Отже, потрібно багато читати саме українських авторів, українську книгу, відповідно й роль бібліотек, їх комплектування вітчизняними джерелами набуває безперечного значення.
Ще однією темою, на якій було акцентовано увагу, стало обговорення майбутнього України після нашої перемоги. Досвід інших країн має бути врахований, але не все з нього може органічно лягти на український ґрунт. Ми маємо виробити власну ідею національної держави і глибинної безпеки всупереч тенденції світового глобалізму. Адже, окупацію держави можна здійснити без жодного пострілу, коли міжнародні транснаціональні компанії або релігійні спільноти інкорпорують своїх людей в уряд і через них переслідують власні інтереси. Під синьо-жовтим прапором і з закликом «Слава Україні!» ховаються псевдопатріоти, які діють не на користь нашої держави і далеко не задля щастя українців. (У цьому останньому вислові ще раз розкрито сенс дещо провокативної фрази Самуеля Джонсона, яку наводив на початку бесіди Георгій Анатолійович про «патріотизм як останній прихисток негідника»).
Своє бачення місця України у завтрашньому світі висловив у спільній розмові президент Національної академії державного управління, доктор наук з
державного управління, професор, заслужений юрист України Василь Куйбіда.
За його словами, Україну можна уявити як синтезований духовний простір, межі якого збігаються з нашими культурними, моральними, політичними настановами. Відповідно, українську ідею можна представити як проєкт і стратегію на формування феномена українства як певної екстериторіальної надкультури з власною системою артефактів-символів, здібних творити світову цивілізацію в межах якої кожен має реалізувати своє право на щастя.
Власними думками з приводу національно-патріотичного виховання молоді поділився історик, публіцист, експерт з молодіжної політики Юрій Юзич. Він порівняв спілку українських пластунів та американських бойскаутів. На його думку, місією пластунського виховання, його ідеалом є формування успішних людей, здатних розбудовувати успішну Україну. Крім цього, Пласт сприяє формуванню національної ідентичності. Україна сьогодні отримує військову та гуманітарну підтримку з-за кордону від людей, які у свій час пройшли скаутський вишкіл і, згідно ньому, виконують одне просте і обов’язкове правило, яке, до речі, є дієвим і в українських пластунів: допомагай іншому.
До обговорення питання національної ідеї долучився український політик, історик зі Львова пан Тарас Стецьків. Він зазначив, що кожне покоління українців має осмислювати, яким є конкретне звучання національної ідеї на тому чи іншому історичному етапі. Згадуючи новітню історію нашої держави, правомірно поставити питання: за що ми боремося останні 30 років? Відповідь має бути така: за утвердження власної держави, за її суб’єктність, за право самостійно приймати рішення, за право бути рівноправним суб’єктом на міжнародній арені. Говорячи про виховання молоді, необхідно наголошувати на значенні трьох наших Майданів, які, за дослідженнями багатьох західних науковців, «визначили динаміку, обличчя і характер подій, які будуть відбуватись у світі в ХХІ столітті як спосіб вирішення конфліктів та спосіб досягнення перемоги».
Також у своєму виступі пан Тарас згадав історію відродження української
державності, національної символіки України, відповів на питання присутніх.
Інформацією про досвід співпраці з Одеською обласною бібліотекою для юнацтва ім. В. Маяковського поділилася заступниця декана факультету історії та філософії Одеського національного університету ім. І. Мечнікова Наталія Петрова. Вона відзначила полікультурний характер регіону, через що політика історичної та національної пам’яті є досить складною. За словами Наталії Олександрівни, національно-патріотичне виховання має включати не лише українознавчі компоненти, але й історію і культуру тих народів, які є частиною населення Одещини. У цьому контексті саме роль юнацьких бібліотек є дуже важливою у проведенні заходів національно-патріотичного виховання молоді.
Доповідачка розповіла про цікаві проєкти і різноманітні заходи народознавчого
характеру та краєзнавчого спрямування, які були реалізовані бібліотекою. Це
дні писемності і мови, зум-вечорниці, конференції, заходи, присвячені пам’яті
жертв геноциду кримських татар тощо.
Підводячи підсумки круглого столу, директор ДБУ для юнацтва Георгій
Саприкін подякував всім присутнім за участь у проведенні заходу та висловив
надію на подальші інтелектуально-культурні зустрічі.
Катерина Тишкевич,
завідувачка науково-методичного відділу
Державної бібліотеки України для юнацтва
Ганна Шинкаренко,
методист науково-методичного відділу
Державної бібліотеки України для юнацтва
