Увійти
Друзі бібліотеки
13 січня, на Маланки, Науковий співробітник відділу виставкової роботи Національний музей народної архітектури та побуту України Ольга Жураківська провела пізнавальний та надихаючий майстер-клас по виготовленню жіночої прикраси з бісеру – силянки. Під час майстер-класу учасники самі спробували зробити прикрасу за схемою на два кольори, а також дізнались про різницю між силянкою та герданом, особливостями їх плетіння. Стрічковий гердан був найбільш поширеним в Галичині, Буковині та Закарпатті. Ця прикраса має вигляд довгої бісерної стрічки з різноманітними забарвленнями й орнаментами.
Силянка в деяких різновидах дуже схожа на ґердан, проте вона довша й подібна до кольє. Назва цієї прикраси походить від слова «силянь» – техніки нанизування бісеринок на нитку. Українці вірили, що силянка може слугувати оберегом і приносити щастя. Традиційно на Бойківщині, Лемківщині, Гуцульщині, Покутті, Буковині, Закарпатті, Прикарпатті та Поділлі як нашийну жіночу прикрасу найчастіше використовували стрічку із різнокольорового бісеру – силянку, що щільно облягала шию. Найдавніші зразки цих виробів виготовлені способом нанизування – силянкою, від чого і походить назва цих прикрас. Неширокі 2-З см силянки носили жінки і дівчата у будень. Дня міцності їх іноді нашивали на червону тасьму “гарасівку”. Святкові силянки були ширші, ажурніші, по нижньому краю прикрашені петельками з бісеру.
