Державна бібліотека України для юнацтва
Про нас у пресі

Анонси
Новини
страница о насБібліотеки для юнацтва

страница о насПро бібліотеку

Історія
Міссія

Правила бібліотеки
Керівництво
Тендер
Про нас у прессі
Як нас знайти
Звітуємо перед читачами
Вакансії

Послуги бібліотеки
Фонд бібліотеки
Віртуальна довідка
Обговорюємо книгу
Фахівцям
Спонсори і партнери

Державна бібліотека України для юнацтва: фахівцеві
Читання
Мені є що сказати! (творчість)
Щоб пам'ятати: історія України
Здоровий спосіб життя
Суспільство
Відкриття
Інформаційна культура
Нетикет: культура мережевого спілкування


Встанови наш банер!
 Державна бібліотека України для юнацтва

<a href="http://www.4uth.gov.ua/" target="_blank"><img src =”http://www.4uth.gov.ua
/images/4uth_gif.gif” alt="Державна бібліотека України для юнацтва" width="88" height="31" border="0"></a>
 

АСОЛЬ У КОЖНОГО СВОЯ.
ТВОРЧІСТЬ - ЦЕ ПРАГНЕННЯ ДО ТВОРЕНЯ

Минулий 2003 рік був багатий на різні знакові події. Та, мабуть, однією з найбільш виразних і непересічних як за своєю значимістю і тривалістю стало проведення в Україні Року людей з інвалідністю. Багато потрібного і важливого було зроблено як для вирішення поточних питань, так і для закладення фундаменту позитивних зрушень на майбутнє.
Ми про це вже не раз інформували наших читачів. Але цього разу поговоримо про окремий напрям, який торік особливо пожвавився - творчість людей з обмеженими можливостями. Країною прокотився вал творчих конкурсів, фестивалів, вернісажів, які проводилися на всіх рівнях - від селища, міста, району до загальнодержавного масштабу.
матеріальні нест.
Серед найбільш значимих культурно-просвітницьких захо-дів минулого року стало прове-дення Всеукраїнського фестива-лю творчості осіб з обмеженими
можливостями під егідою Мін-культури та ВГО "Народта акаде-мія творчості інвалідів". Його пе-реможців вшановували на почат-ку грудня в рамках ідзначення в Україні Року інвалідів європей-ських країн та Року культури.
Та добрі справи практично ніколи не обмежуються часовим виміром. Варто лише розпочати щось гарне і добре, а послідовни-ки завжди знайдуться і цей про-цес стане безкінечним. Особли-во в середовищі людей, для яких творення краси - найважливі-ше за все. Не стають Їм на заваді й проблеми ці здоровям або матеріальні нестатки.
Це переконливо продемонструвала виставка образотворчих робіт "Червоні вітрила", яка експонувалася в другій половині грудня минулого року у виставковому залі Державної бібліотеки України для юнацтва. Тематику експозиції визначила
Творчість Олександра Гріна, автора однойменної повісті, якого по праву вважають останнім романтиком минулої епохи.
На вернісажі було представлено як різні за жанрами твори, так і їх авторів, які різняться за віком, творчою манерою, майстерністю, досвідом. Тож досить непростим завданням організаторів було визначити кращих.
Відвідувачами не залишився непоміченим творчий доробок колективу юних художників київської школи-інтернату № 9, очолюваний Наталією Пахомовою, їх вихователькою. Відзначила публіка і виготовленого з лози 'Вітрильника" Олексія Висоцького.
Своїми роботами в стилі батік багатьох вразили молоді киянки Оксана Шинкарук та Наталія Збиковська, юні художники центру соціальних служб для молоді Дніпровськог району Києва та громадського обєднання "Студія ДІМФО".
Серед учасників вернісажу були й дебютанти - Дар'я Патлай, Юлія Драмаренко, Іван Журавський та Ірина Мамаєва, вихованці дитячої художньої студії при бібліотеці ім. М. Коцюбинського. Та незважаючи на те, що вони вперше приймали участь у виставці такого рівня, їх роботи вигідно вирізняли елементи професіоналізму і авторської самобутності.
Ще однією особливістю вернісажу стали творчі сімейні династії. Це мама і донька Смоляри з роботами у стилі петриківського розпису та сім'я Вікєнінів з серією картин на фантастичні сюжети. А заслужені художники України Володимир Маслак. Володимир Євтушовський та Григорій Сергєєв запропонували на підтримку творчості юних свої тематичні полотна. Цією виставкою-конкурсом розпочалася всеукраїнська мистецька акція "Ми духом незламні - 2003 - 2004". Її метою визначено підтримку талановитих аматорів з вадами здоров'я та залучення до вирішення їхніх проблем представників владних і підприємницьких структур, відомих митців і всіх небайдужих
людей, роблячи цим своєрідний внесок у створення суспільства рівних можливостей.
Планується, що роботи переможців після невеличкої подорожі столичними бібліотеками будуть виставлені в меморіальном будинку-музеї О. Гріна у Феодосії. Решта прикрасить галерею творчості інвалідів "Ми духом незламні", яка розміщується в бібліотеці № 15 для дітей Голосіївського району м. Києва.
До Феодосійської виставки, яка орієнтовно відбудеться у квітні-червні цього року ще є час, тому запрошуємо зацікавлених осіб до співпраці з нами.

Жорж ШАНАЄВ
художник, керівник арт-галереї "Ми духом.незламні", м. Київ


 
 

БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ЮНАЦТВА: УРОКИ ДУХОВНОСТІ

Культурний і цивілізований розвиток - поняття взаємопов'язані, навіть тотожні. Книга є їхнім благословенним породженням, найвищим витвором людства, що фіксує і стимулює його цивілізаційну ходу.
Книга і бібліотека є феноменом вічним, бо їхнім першоелементом Є невмируще Слово, традиційним ( друкарським) чи електронним способом зафіксоване.
Про все це йдеться у статті співробітника Державної бібліотеки України для юнацтва Миколи ВЛАДИМИРОВА, яку ми і пропонуємо увазі наших читачів.

Сьогодні в мене є бажання Велику шану висловити тій, що відкриває всім нам світ рясний - її Величності на ймення Книга. Цими віршованими словами Тетяни Гончар, співробітниці Державної бібліотеки України для юнацтва, було розпочато останню літе-ратурно-музичну композицію "Кни-га крізь исячоліття" з циклу "Уроки духовності" для учнів старших класів, яка не вперше проводиться у нашій бібліотеці. Цікавий і зміс товний матеріал, підготовлений винахідливим, творчим колективом бібліотеки, дав змогу поринути у сиву давнину до витоків писемності Учасники святкового дійства із захопленням слухали про предмет-не письмо і глиняні таблички, папірусні сувої І пергаментні кодекси. А потім потрапили у XIX століття на розкопки Куюнджицького пагорба, ходили разом з археологами руїнами бібліотеки Ашурбаніпала - серед уламків цегли та плиток з випаленої глини, які й виявилися першими глиняними книгами. Зго-
дом на цих табличках знайшли найвизначніший твір ассиро-вавилонської літератури - стародавній епос про давнього героя Гільгамеша.
Бібліотека царя Ашурбаніпала була зібрана 2,5 тис. років тому із завезених з усіх великих міст Месопотамії у столицю Ассирії Ниневію глиняних табличок. Як тільки не називали бібліотеку в різні часи в різних країнах: "Будинок табличок", "Притулок думки", "Аптека для душі", "Дім мудрості", "Храм літератури".
Далі була захоплююча подорож до Олександрійської бібліотеки наострові Форос найбільшого книгосховища античного світу. Здивував слухачів факт, що в ті часи бібліотека вважалась місцем святим, різновначним релігійним храмам, - перед тим, як зайти в її сховище, проводили обряд очищення.
Символічно, що Олександрійський маяк на острові Форос бувджерелом світла - фізичного, що вказував дорогу кораблям, і духовного, бо прокладав шлях до усві-домленого існування, до пізнання законів природи, суспільства і людського мислення.
На уроці духовності перед слухачами поставала Людина-творецьу всій своїй величі і водночас людина-руйнівник, яка, створюючи нове, знищувала все, що було створено досі. Така вже наша людська природа... Тож великим є диво, що до наших днів дійшли все-таки деякі витвори людської думки минулого. Але чимало втрачено назавжди. Зокрема, жертвою війн і пожеж стала бібліотека Ярослава Мудрого, яка славилась багатими, оздоблени ми коштовностями рукописними книгами - справжніми шедевра ми мистецтва. Згадкою про них ми і зараз пишаємось. Зупинити поступальний розвиток культури все-таки не можуть ніякі нашестя, пожежі і нещастя. Нам треба берегти все те, що маємо і надбали протягом історії.
Під час заходу діти дізналисьпро перших книгодрукарів Й. Гуттенберга, 1. Федорова, П. Мстиславця, П. Беринду. Про першу друковану книгу на Русі "Апостол", про найбільші сучасні бібліотеки України.
Особливу зацікавленість викликали розповіді про унікальні колекції книг, зокрема, про оригінальну колекцію Біблії, яку збирає головний редактор журналу "Нова бібліотека" Сергій Пичурічкін. Ця колекція кладається із 300 книг 37 мовами народів світу.
З підвищеною увагою слухали учасники заходу розповіді про приватні колекції книг-мініатюр, про книги-велетні. А оглядаючи книжкову виставку "Берегиня духовного багатства", вони могли ознайомитись з періодичними виданнями і книгами XVIII ст., XIX - поч. XXст., з книгами-мініатюрами із приватної бібліотеки професора Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова О. Д. Гончара, а також з виданнями із фондів Державної бібліотеки України для юнацтва.
Відчуття довіри і затишку створювали запалена свічка та ліричні пісні про книгу на музику Т. Гончара, виконані під гітару: "Книга" на слова Д. Кугультинова та англійська народна пісня Тімн книзі":

"Для когось дорожчі смарагди в житті
І золото очі засліплює,
А мені книга та місяць вночі
Мрією душу освітлює."

Завершальним акордом свята духовності і книги стала молитва Прева Парадоля до Книги: "О Книго, будь благословенна...". Вона прозвучала у зовсім принишклій переважно дитячій аудиторії.
Увага дітей до порушеної теми духовності і книги не згасала до кінця цього своєрідного літературно-музичного свята. Вони неодноразово підходили до книжкової виставки, до цього "дива", що прийшло до нас з далекого минулого, до мініатюрних витворів людських рук і розуму. Вони, напевно, збагнули і усвідомили: ніщо не може заступити місця і значення книги у цивілізаційному розвитку людства. Ніщо не може подарувати ті почуття, які виникають у душі, коли береш до рук книгу, гортаєш її сторінки, відчуваєш її неповторний запах і
поринаєш у дивовижний світ, де тільки ти і герої. Ти з ними живеш, вмираєш, відроджуєшся, твориш дива - це і є найпривабливіша сила найдавнішої у світі писемної пам'ятки людства.

"Уроки духовності" дуже популярні серед учнівської молоді і вчителів. Про що б не йшлося на них - чи про книгу, чи про долю її автора - це пізнання духовності народу і самопізнання. Хто я? Як я живу? У чому сенс мого життя? Ці питання не можуть не виникати у наших юних читачів, посіяні зерна духовності неодмінно проростуть. І в цьому - запорука щасливого майбутнього України.

Микола ВЛАДИМИРОВ


 
 

Одна мова - на 135 народів

На честь річниці референдуму національні співтовариства змагалися в знанні української

На минулому тижні юні представники національних співтовариств і земляцтв Києва взяли участь у конкурсі "Квітни, мово, зірнице слова", де змагалися за найкраще володіння українською мовою, а також демонстрували знання мови того народу, з яким їх пов'язує сімейний родовід. Такий конкурс у Києві за традицією присвячувався річниці Всенародного референдуму на підтвердження Акту незалежності України. З ініціативою організувати таке дійство шість років тому виступила Державна бібліотека для юнацтва. Цього разу, за традицією, молодь виступала в яскравих національних костюмах, декламувала вірші й виконувала пісні українською та рідною мовами. Директор (одна з декількох у Києві) вірменської недільної школи, ім. Месропа Машто-ца Каріне Тумасівна Тумагаян сказала "Дню": "Організації таких заходів в Україні зближують національності. допомагають долати мовний бар'єр. Я вважаю, що, живучи в Україні, оволодіти українською мовою - наш обов'язок. Подібні конкурси стимулюють у дітей бажання ЇЇ вивчати. Чим більше мов ми будемо знати, тим упевненіше почуватимемося в цьому житті. Ми - вірмени, курди, німці, естонці, росіяни - сьогодні продемонстрували, що ми також частина українського народу, громадяни однієї єдиної й неподільної країни. Я була на Майдані. Там люди відстоюють не конкретного президента, вони відстоюють правду, а це означає, що вони відстоюють нас. Мені було дуже приємно (я це як філолог можу стверджувати), що учасники конкурсу українською мовою говорили чистіше, ніж своєю рідною. Це свідчить про те, що мовний бар'єр вони вже подолали й українська мова для них стала рідною. Я навіть зіткнулася з тим, що на уроках вірменської мови діти легше й швидше сприймають аналогії та приклади з української мови. ніж з російської. Нам дуже потрібні такі конкурси не лише в масштабі одного міста, а й усієї країни. Це згуртовує молодь усіх національностей, консолідуючи українську націю і зміцнюючи суверенітет держави".
Про те, що багато представників різних національностей назавжди поєднали своє життя з українською землею, говорило багато учасників конкурсу. Наприклад, Тетяна Кан, кореянка за походженням. у свої 14 років своє майбутнє пов'язує з Україною й дуже хоче стати хорошою співачкою. На конкурсі вона напрочуд проникливе виконала популярну пісню "Лебедина вірність" українською мовою, за що була удостоєна диплома першого ступеня.
- Заступник начальника Управління у справах національностей і міграції КМДА Володимир Горовий підкреслив, що цього року в конкурсі з'явилася новинка - реферат українською мовою з історії створення національного співтовариства в Києві. Він -сказав, що у зв'язку зі складною ситуацією в країні цього року не змогли взяти участь усі бажаючі, оскільки багато студентів були в цей час на Майдані. До речі, в столиці України живуть представники 135 національностей. Нараховується 62 національні громадські організації. які мають міський статус і більш як сто - з всеукраїнським і міжнародним статусом.
Наталя Терес, доцент кафедри української історії етнополітики, сказала "Дню"; "Україна має найдемократичніше законодавство у сфері національних відносин. Зверніть увагу на те, що росіяни протягом 15-20 років не порушували російське питання в Україні. А їх у нас 11 мільйонів, з яких 60% народилися в Україні. Російський чинник сьогодні у нас не спрацював, навіть за тих умов, що було обіцяне подвійне громадянство й статус російської мови як другої державної. Росіяни, які живуть в Україні, цінять Її як державу, тому вони не піддалися на провокації. Просто представники різних етнічних груп відчувають, що вони потрібні Україні. Усі національні співтовариства в нашій країні -це містки до інших держав. Але українська політика має бути ще зваженішою щодо національних співтовариств. Наприклад, фінансові витрати на організацію мовного конкурсу зовсім невеликі, а емоційну віддачу важко переоцінити", - вважає Н. Терес.

Людмила РЯБОКОНЬ


 
         
 
Перелік статей
 
Далі статті
 
Останнє поновлення:
05.09.2017 14:22

????? ??????????????????????? ????????

Copyright © 2002-2016. Державна бібліотека України для юнацтва

  Цена 4uth.gov.ua Яндекс цитирования Яндекс.Метрика