Ірен Роздобудько (03.11.1962)

Той, хто врятував одне людське життя, — врятував цілий світ.

Про це не знає дівчинка, що живе в маленькому кримському Селищі. Проте під час Другої світової війни вона рятує єврейських дітей від неминучої смерті.

А на цілу епоху пізніше її, вже стару жінку, розшукали 80 врятованих нею дорослих людей.

І вона стала праведницею світу — забутою, закатованою як нацистами, так і радянським режимом. Це — факт.

Все інше — апокриф, вигадка автора.Узагальнена і суб’єктивна. Як узагальненими і дещо фантасмагоричними є і Селище, і всі його мешканці, переплетені між собою, мов виноградні лози.

Автор не претендує на лаври історика. Лише — на найменший «язичок» найменшого дзвоника, який бринить серед ночі голосами тисяч вигнанців: «я-по-вер-нусь-я-по-вер-нусь…» — і нагадує, що наш ДІМ завжди з нами. З нього може вигнати ворог, але ніхто не може його відняти.

Якщо ти віриш у повернення!

У ранньому дитинстві вона намалювала на стіні двері й несподівано… увійшла в них, уявивши собі вихід в іншу реальність. Відтоді життя багато разів намагалося зламати її: сповнена трагедійними подіями юність, загибель кращого друга, зрада, врешті — кар’єра і гроші… Та в найскладніші миті життя вона малювала на стіні двері й проживала ще одне коло реальності, яка не відступає від нас навіть у снах.

Їх багато – ніби вихоплених із життя людських історій. Вартих повістей чи романів. А тут усе спресовано у значущих деталях, ситуаціях і вчинках. У новелістичній формі. Герої живуть ніби під збільшувальним склом. Вони цілісні й мужні, іноді – незграбні, кумедні чи надто незрозумілі. Прагнуть недосяжного й наражаються на рифи своєї наївності. Закохуються й мучаться через сумніви в собі й свою нерішучість. Бавляться в кохання чи викручують жили тим, хто їх кохає. Одружені й самотні, юні й биті життям – їх усіх об’єднує ота кундерівська «нестерпна легкість буття». Діють за честю й обов’язком, враз ставши воїнами. Для них навіть куля собі в лоб – зрада товариша. Вони приречені вистояти і бути. Ідуть за своїми чоловіками – волонтерити. Йдуть на лінію вогню, бо так каже сумління. Намагаються зберегти все українське за розмежувальною лінією, щоб було чим зустріти своїх хлопців, коли повернуться. Не можуть виборсатися з пострадянщини, ніби їх обминув час. Ніби ховаються від часу. Багато доль і облич. І тільки здалеку вони невідомі. Надзвичайно проникливий погляд авторки новел допомагає розпізнати їх.

Як зазначає сама авторка, «Оленіада» писалася «трьома заходами».

Перші пару розділів написано ще в 2002-му, але книжку закінчено не було, адже настав 2004 рік. І вигадана країна «Лапландія», про яку в ній йдеться, в один день перетворилася на велику країну. З великим майбутнім. З людьми, котрі за мить розпрямилися і пішли вперед… Йшли, йшли, йшли… Озирнулися і здивувалися: ті, хто послав їх уперед, — з тими, хто тягнув назад. Довелося вийняти з шухляди недописане і дописати — в 2006 році. І назвати те все «комедією абсурду».

Так закінчилась перша частина «Оленіади».

До другої Роздобудько приступила в січні 2013 року і написала її у вкрай короткий строк — останню крапку було поставлено в лютому того ж таки 2013-го. Авторка виходила з тієї давньої істини, що коли закінчуються гнів і сльози — останньою зброєю стає… сміх. І останнім сміється той, кому немає чого втрачати. І сміючись — перемагає.

Може здатися неймовірним, але ще рік тому Роздобудько передбачила події, що відбуваються сьогодні. Так що «Оленіада» виявилася книгою пророчою.

Колись він втратив все: кохану людину, смак до життя, сенс працювати в країні, що поволі котиться в прірву… Але життя не зупинилося. Улюблені герої знову зібралися разом: Денис, Ліка, Єлизавета Тенецька. Десять років по тому…

Головна героїня роману є своєрідним провідником у замкнений світ пацієнтів психодиспансеру, а функція її полягає в тому, щоб їх просто вислухати. Оповіді пацієнтів різні. Спочатку здається, що все це хвороблива маячня. Але з часом героїня починає бачити внутрішній стан речей і відтоді усе зовнішнє викликає у неї лише сум або сміх. Згадуючи своє попереднє життя – кар”єру успішної письменниці, гламурні вечірки, розмови ні про що, гонитву за славою і багатством – вона розуміє, що треба негайно тікати на безлюдний острів. Але скільки брати квитків на літак, адже для того, щоб вести за собою армію, достатньо мати лише десять послідовників. Чи дванадцять?

Одна доволі відома американська рок-група співає у своїй пісні, що «сьогодні може бути кращий, сьогодні може бути гірший, сьогодні може бути останній день твого життя». Саме ці рядки стали девізом одного дня «середньостатистичної тридцятирічної баби», як називає свою героїню. Жахливий діагноз – «саркома» – змусив жінку терміново переглянути своє ставлення до життя і принаймні ці останні дні присвятити собі. «Можливо, я вперше скажу прямо, що це твір для жінок з присутністю, як завжди, там чоловіків, – характеризує свою книгу сама Ірен Роздобудько. – Але якщо говорити глобально, то це повість про домашнє емоційне насильство над жінками». Ще психологи зможуть знайти у повісті прототипи лагідного чоловіка-тирана, який про людське око – справжнісінький скарб, а вдома не дає дружині спокійно дихнути; вродливої молодої жінки, котра розтоптала власні мрії, щоб «усе було, як у людей», а також справжнього романтика, який усе життя шукає ту, чиї очі не давали йому спокою ще у школі. Ця книга буде до вподоби тим, хто мріє кардинально змінити своє життя, але не знаходить для цього снаги. Для тих, хто ще вірить у справжню любов; для тих, хто не розучився чекати.

«Одного разу» — це книга-сповідь від Ірен Роздобудько, історія життя з «авторськими коментарями». Одного разу ми народжуємося на світ, потім починаємо шукати сенс життя, робимо помилки. Розчаровуємося, падаємо, злітаємо, віримо, зневірюємося. Шукаємо вчителів — або самі стаємо вчителями. Любимо — або не знаходимо любові. Сперечаємось — або дозволяємо себе переконати. Робимо свій вибір — або пливемо за течією. Віримо, що добро перемагає зло, — або самі стаємо злом. Одного разу нам усім хочеться повірити в диво. Приміряти на себе бодай одну його пір`їнку. Можливо, ця книга — ота пір’їнка. Книга, яку сама Ірен Роздобудько назвала неправильною книгою. Неправильною в тому сенсі, що вона не підпорядковується жодним літературним шаблонам, як і саме життя не можна з певністю окреслити контурами.

Що можна зробити «ніжно»?

Аж ніяк не те, про що ви подумаєте в першу чергу, беручи до рук цю книгу!

Ніжно дорослий світ карає дітей. Ніжно і непередбачувано ми заганяємо свого ближнього в глухий кут. Ніжно вбиваємо те, що могло б стати сенсом життя. І так само лагідно прощаємося з мрією, коли вона вже майорить на горизонті.

Але є й інші люди… Кожен обирає для себе: стояти на місці — чи йти; думати, як усі, — чи зробити власний вибір; служити високій меті — чи згаснути в небутті, так нічого і не зробивши…

Сюжет нового роману Ірен Роздобудько «ЛСД. Ліцей слухняних дружин» розгортається навколо ліцею в якому виховують молодих дівчат. Ці дівчата в майбутньому стануть ідеальними дружинами, але тільки для тих, хто заплатить за них найвищу ціну. Дівчина на ім’я Пат – вихованка цього ліцею, яку переконують: усе, що відбувається за межами закладу, не варте уваги, а справжнє життя полягає у покірному служінні своєму майбутньому чоловікові. Та випадкове знайомство із саксофоністом, який завітав до їхнього закладу під час розслідування вбивства однієї з вихованок, відкриває їй очі: те, чому їх навчали, насправді омана, існує інше життя – вільне та прекрасне. Намагаючись відборонити свою свободу, вона втікає з закладу й опиняється на вулиці, до якої зовсім не пристосована. Чи зможе вона вижити у світі, про який нічого не знає?

13-річний Арсен піклується про маму сам, адже тато їх давно покинув. Однак хлопець вірить, що мама ще знайде надійного й порядного чоловіка. А найбільше він мріє про мандри, пригоди і таємниці, бо сидіти всеньке літо за компом у київській квартирі — це, погодьтеся, важко назвати незабутніми канікулами. Тому Арсен і зважився гайнути в село, до бабці з дідом, яких не бачив після розлучення батьків. І там багато про що Арсенові довелося поміркувати — особливо про те, що він має бути справжнім чоловіком; чимало здолати — образу на тата, відчуття своєї непотрібності в татовій родині та ревнощі до маленької зведеної сестрички, яка «забрала» в нього тата; чимало дізнатись — адже історія його роду стала «візитівкою» цілого села. А головне — Арсен закохався. Вперше і, можливо, назавжди… Нова повість відомої письменниці Ірен Роздобудько розповідає про дорослішання, життєво важливі трансформації в свідомості й пошук моральних орієнтирів у житті.

Ірен Роздобудько в своїй новій книзі переконує нас, що «світ малий», та пропонує змінити картинку і відкрити двері до іншої реальності. Саме це є найпривабливішим у мандрах – перестрибувати часову прірву і потрапляти в невідоме. Варто налаштуватися на трансляційні хвилі, які охоплюють в кожній незнайомій місцевості, і тоді заговорить і каміння…

Віра свідомо зробила так, щоб події дитинства щезли з її пам’яті — сучасна медицина може зробити й не це. Адже там було щось страшне, а вона тільки-но почала жити нормально: отримала цікаву роботу, новий колектив, усіх цих бізнес-леді, які досить гламурні, але, з рештою, її не дратують. Життя начебто налагодилося, але раптом… її колеги починають по черзі помирати. Чому? Хто буде наступний? Невже… вона? Здається, це якось пов’язане з її минулим. Віра вирішує відновити пам’ять… І це виявилося дійсно страшним. Здається, вона потрапила у пастку. Пастку свого дитинства… Детектив, друге місце на конкурсі “Коронація слова” 2000 року в номінації “роман”. Виданий під назвою “Мерці” (Кальварія), пізніше перевиданий під оригінальною назвою (Фоліо, 2007).

Фатальна зустріч у мальовничому куточку Карпат змінила життя головного героя Дениса. Він пройшов всі кола пекла в Афганістані, але вижив. Через кілька років ми знову бачимо Дениса, але тепер він – успішний керівник рекламної компанії. Проте колишнє кохання знову увірвалося в його життя, і все летить шкереберть. У цьому романі немає смертей і катаклізмів, але трагічне непорозуміння між головними героями спричиняє драматичні події. Кожен герой цієї книги по-своєму прагне щастя та не вміє цінувати подарунки долі. А тим часом янгол грає маленьким загубленим ґудзиком…

Можливо, ви їх зустрічали…Тих, хто за одну-дві хвилини здатен зробити чи виправити помилку.Тих, хто, ховаючи від «вогнів великого міста» справжні почуття під маскою іронії, здатен «їхати світ за очі» у пошуках пригод або слави, не розуміючи, що шукає себе.Тих, кого називають неприкаяними, адже вони живуть на межі добра і зла і кожної хвилини можуть зробити крок у будь-який бік.

Ірен Роздобудько — автор, що працює у різноманітних жанрах, і працює дуже успішно. Вона є переможцем Всеукраїнського конкурсу «Коронація Слова» (2005), конкурсу «„Книга року“ Бі-бі-сі» (2006), номінації «Відкриття року» на Книжковому ярмарку в Харкові (2006). Нині працює головним редактором журналу «Караван історій. Україна». Член асоціації українських письменників.

«Я не знаю, хто він такий — цей мсьє Паскаль. Я намагалась це з’ясувати протягом всього часу, поки писала. Для себе я назвала цей роман „філософською містифікацією“, хоча не впевнена, що так воно і є. Напевно знаю одне: цей текст був підземним струмком, котрий сам проклав собі стежку у темряві.

Напевно знаю друге: він сам знайде для себе багато інших стежок.

Напевне знаю третє: якщо в житті відбудеться щось незвичайне, на запитання „Чому?“, я відповідатиму: „Так хоче мсьє Паскаль!“»

Ця книжка – своєрідний «дебют» знаної авторки. Перша спроба прози для дітей відкриє зовсім іншу, несподівану грань її обдарування. Ірен Роздобудько – відома українська письменниця, неодноразова лауреатка різноманітних конкурсів. Не менш цікаво, ніж життя дорослих, постає у зображенні Ірен Роздобудько світ дитинства. Читач дізнається про духів, що мешкають у посуді, про те, як гноми наближають пори року й прикрашають небо зірками, і про те, як оживають ляльки.

Зів’ялі квіти, які зберігаються в душі у вигляді жалю за минулим або нездійсненним, треба викидати. Про це — історія двох актрис, колишніх «зірок» радянського кіно, і однієї молодої жінки, яка доглядає за ними в притулку для самотніх акторів. Все життя ці актриси запекло ворогували між собою, адже були суперницями в коханні до чоловіка, який виявився не вартим любові та самопожертви. І тільки наприкінці життя обидві зрозуміли, що могли б бути… найкращими і найвірнішими подругами. Молода головна героїня роману так само переживає особисту драму, але завдяки мудрості своїх підопічних усвідомлює, що життя, яким би воно не було, — прекрасне, його не варто марнувати на тимчасову метушню. І… стає переможницею престижного європейського кінофестивалю. Сентиментальна історія з глибоким підтекстом, притаманним творчості Ірен Роздобудько