Міжнародний тиждень глухих

Міжнародний тиждень глухих (IWD) – ініціатива Всесвітньої федерації глухих (ВФГ), започаткована в 1958 році в Римі (Італія). Саме тоді відбувся перший Всесвітній конгрес ВФГ. Міжнародний тиждень глухих світова спільнота відзначає щороку впродовж останнього тижня вересня. І це справді подія глобального масштабу.

Впродовж цього тижня спільнота глухих у світі докладає зусиль задля привернення уваги міжнародних правозахисних організацій і світової громадськості до проблем громадян з вадами слуху, забезпечення їхніх прав та свобод. Міжнародний тиждень глухих в останню неділю вересня завершується Міжнародним днем глухих.

Українське товариство глухих (УТОГ) – Всеукраїнська громадська організація людей з вадами слуху. Заснована у 1933 році. Член Всесвітньої федерації глухих (ВФГ). Нині обласні і територіальні організації УТОГ об’єднують понад 50 тисяч громадян України з порушеннями слуху та мови.

Ці люди живуть повноцінним життям: здобувають освіту, працюють, керують авто, але основною мовою комунікації для них є жестова мова.

Головна тема Міжнародного тижня глухих 2020 року – підтвердження громадянських прав глухих людей.

Всесвітня федерація глухих закликає підтримати забезпечення та просування прав глухих людей у суспільстві. Висловити свою підтримку утвердженню громадянських прав глухих можна долучившись до Хартії ВФГ про права з жестовою мовою для всіх.

Люди з інвалідністю: як називати людей з вадами слуху?

Як коректно називати людей з інвалідністю? Люди з інвалідністю. Про це йдеться у Конвенції ООН про права людей з інвалідністю, також це закріплено на законодавчому рівні в Україні. Якщо у розповіді про людину з інвалідністю потрібно уточнити, яку саме інвалідність він чи вона мають, то говоріть «людина, яка…». Наприклад, людина, яка має ДЦП, людина, яка не чує, або людина, яка користується інвалідним візком. Інвалідність – це не головна ознака людини.

Як поводитись з людиною з інвалідністю? Поводьтесь так само, як і з людиною без інвалідності. Зважати на особливості пересування або поведінки потрібно, проте це не найважливіше у спілкуванні.

Глухота – це «невидима» інвалідність. Візуально визначити, що людина має порушення слуху, дуже важко. 10 – 15% населення планети Земля мають порушення слуху. 360 мільйонів людей мають так звану інвалідизуючу втрату слуху. За даними Всесвітньої федерації глухих, людей, основним засобом спілкування яких є жестова мова, налічується близько 0,1%, тобто близько 70 мільйонів осіб.

Як називати людину, яка не чує? Якщо звернутись до історії медицини, знаходимо пояснення вживанню терміна «глухонімий». До ХVІІІ століття у наукових колах панувало думка, що основною причиною глухоти є недоліки в розвитку мовного органу. Саме тому глухих тоді здебільшого називали німими. З часом дійшли висновку, що саме втрата слуху є причиною німоти. За історичними джерелами (йдеться про термін, що є у споріднених мовах слов’янської групи), у літописах за Іпатіївським і Лаврентіївським списками використовують термін «глусії», у Кормчих книгах також зустрічається слово «глухий».

В Україні спостерігається тенденція до вживання таких визначень: «особи з вадами слуху», «нечуючі» тощо. Проте саме ці вирази суперечать прийнятим серед світової спільноти глухих нормам, за якими терміни, які визначають глухих людей, не повинні містити в собі натяк на недостатність функцій певного органу. Тому в англомовному світі загальновживаними є терміни «deaf» (глухий) та «Рartially deaf» (частково глухий). У цих визначеннях відсутнє слово «слух», «вухо» тощо, тобто вони не вказують на недостатність слухової функції, і тому за змістом є відносно нейтральними.

Тож послуговуймося терміном «глухий» (некоректно – «глухонімий»), виразом «жестовою мовою» (некоректно – «на мігах»).

Місія суспільства – пропагувати толерантне і шанобливе ставлення до людей, які мають ту чи іншу ступінь втрати слуху. Правильне вживання термінів, що визначають людей з тим чи іншим ступенем втрати слуху, сприятиме толерантному ставленню громадськості до своїх глухих співгромадян як до рівноправних у суспільстві.

Вважається, що на планеті близько 7 000 мов. Проте є ще одна – мова погляду і жестів.

Існує два різних поняття – це мова жестів та жестова мова. Володіючи мовою жестів, ми можемо розуміти наміри, характер або настрій людини за допомогою тлумачення її поз, рухів та жестів. Жестова мова – це мова, якою спілкуються люди з порушеннями слуху.

Розробив жестову мову французький абат Шарль-Мішель де Л’Епе. Він був основоположником мімічного методу, великим прихильником мови жестів. У 1760 році він створив у Парижі Інститут глухих.

Всесвітня федерація глухих всередині минулого століття для обслуговування міжнародних заходів глухих (конгресів, симпозіумів, конференцій, у тому числі і спортивних) розробила Жестуно – систему жестів.

Процес спілкування жестовою мовою – це певні рухи та жести руками, які означають букви, слова або цілі речення. Навчання жестової мови починається з дактиля або абетки. Кожна літера має свою комбінацію пальців правої долоні. Дактиль використовується для імен, географічних назв або для тих слів, які ви не знаєте як показати саме жестовою мовою. Потім вивчаються слова і цілі речення, які найчастіше використовуються у звичайному житті. «Говорити» або показувати слова по літерах – довго, і жестова мова має загальноприйняті позначення слів та цілих фраз.

Чи варто вчити жестову мову людям, які добре чують? Чи знаєте ви, що вивчення жестової мови може бути корисним?
Активізація моторики пальців позитивно впливає на весь організм. Ще в II столітті до нашої ери в Китаї було відомо про вплив дій, які виконують руками, на розвиток головного мозку людини.

Спробуйте показати хоча б декілька літер або слів. Ви одразу помітите, що активізується робота м’язів долоні, які до цього не були задіяні. А деякі жести взагалі доведеться тренувати, оскільки дуже незвично так складати пальці та змінювати їх положення.

Ще одна користь від вивчення жестової мови – тренування пам’яті. Якщо ви коли-небудь вивчали іноземну мову, то вам відомо, що в процесі навчання треба запам’ятовувати багато інформації. Зокрема, нові слова – як вони звучать та пишуться. Для жестової мови – так само, просто запам’ятовувати ви будете положення пальців та рук. І це нова робота для мозку
А уявіть, якщо ви зазначите у своєму резюме, що ви володієте жестовою мовою! Це одразу приверне увагу роботодавця. Навіть якщо знання цієї мови не потрібне для вакансії, на яку претендує людина, сам факт такої навички, напевно, викличе бажання познайомитись з такою людиною.

А якщо ви зможете привітати глуху людину з допомогою жестової мови, уявіть, як їй буде приємно! Чим більше людей будуть мати навички спілкування жестовою мовою, тим комфортнішим буде життя глухих людей.

Чи важко вивчити жестову мову? Так само як і будь-яку іноземну мову.

Жестова мова дуже емоційна і багатогранна. Іноді одним жестом і емоцією на обличчі, напрямком рухів можна передати більше, ніж то звучить в усному мовленні. Тому вона й набуває такої популярності серед людей, що чують і не пов’язані з життям глухих.

У кожній країні є своя жестова мова. Але, як правило, жестомовні люди, коли вперше зустрічаються, то швидко знаходять розуміння між собою.

Жестова мова кожної країни з часом змінюється. Комусь сподобався український жест, і його починають використовувати в своєму жестовому словнику, багато іншомовних жестів приходять в українську жестову мову. Це процес цікавий і живий.

Тетяна Тарасюк, завідувачка сектору реклами, відділу зв’язків з громадськістю.