Філософія театру /до Міжнародного дня театру/

До книги увійшло двадцять творчих портретів українських і зарубіжних акторів, які взяли безспосередньо участь у захисті України від російської агресії. У полі зору авторок – українські актори-воїни Олег Шульга, Роман Семисал, Євген Нищук, Олександр Печериця, Володимир Ращук, Олександр Мавріц, Павло Алдошин, Дмитро Лінартович, Ахтем Сеітаблаєв і Олексій Тритенко; творча і волонтерська діяльність акторки Марини Кошкіної, активність у сфері культурної дипломатії співачки й акторки Наталі Половинки та підтримка українськіх воїнів, починаючи з 2014 року, легендою української сцени та екрана Адою Роговцевою разом з однодумцями. У портретах американських кінематографістів Шона Пенна, Міли Куніс, Лієва Шрайбера, Анджеліни Джолі, Марка Гемілла, британця Бенедикта Камбербетча й австралійки Кейт Бланшетт ідеться про їхні акторські та режисерські кар`єри, які вони поєднують із благодійництвом, про їхню підтримку України в неймовірно складний час війни.

Бібліографічне видання має на меті допомогти заглибитись у світ театрального та кіномистецтва, усвідомити його художню цінність, розширити естетичний світогляд молоді.

Виданням можуть користуватися спеціалісти із фаху, працівники творчих професій, всі ті, кому не байдуже культурне минуле своєї країни, цікавить світ сучасного театрального та кіномистецтва.

АВТОРИЗУЙТЕСЬ, щоб переглянути повний текст видання.

Комічне і трагічне – завжди поруч. Без сумніву, поява такої цікавої авнтології викличе АЖІОТАЖ у читачів, режисерів і глядачів, одначе їм не вдається просто щиро посміятися над цими комедіями. Усе-таки доведеться замислитися над багатьма недоліками людської природи, вадами сучасного суспільства і пригадати трагічні сторінки української історії. Парадоксально, але й невипадково ця книга формувалася у цей важкий час, бо народ, який здатен “сміятись крізь сльози”, – непереможний. Сподіваємося, що ця антологія допоможе не втрачати оптимізму. Книга може цікавити як фахову театральну спільноту, так і широке коло шанувальників п’єси та гумору. А ще вона впише неповторний столичний ландшафт очима киян у мистецьку скарбницю України.

«Самосвітне Сузір’я (театральна хроновізія)» є віддзеркаленням театрального процесу, який відбувається в Україні протягом останніх десятиріч, у контексті світових мистецьких тенденцій. У збірці представлено рецензії на прем’єри вітчизняних театрів і вистави провідних зарубіжних режисерів, огляди найвпливовіших міжнародних театральних фестивалів, есе-портрети зірок сцени, а також аналіз найболючіших проблем сучасного розвитку суспільства з режисерської точки зору. Автор публікації – Олексій Кужельний, Художній керівник академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір’я», народний артист України, професор, Голова Київського МВ НСТД України, відзначний численними державними нагородами та мистецькими преміями. Книга зацікавить не лише шанувальників театрального мистецтва. Вона допоможе і законодавцям, і чиновникам, і адміністраторам театральної справи, і громадським організаціям краще зрозуміти проблеми реформування театральної сфери, глибину взаємовпливів мистецтва і громадянського суспільства, збагатить зарубіжним досвідом.

Надзвичайно корисним видання стане для викладачів і студентів театральних вузів України.

У пропонованому дослідженні здійснено спробу систематизувати основні ідеї, винаходи і відкриття театрального, а в широкому сенсі – перформативного (виконавського) мистецтва XX століття після двох реформ – Великої реформи театру (1890-1920-х років) і Другої реформи театру 1950-хроків – у системі його власних концепцій.

В оформленні обкладинки використано ескіз Андрія Александровича-Дочевського “Костюм Рона – П”єро” до вистави “Дама без камелій” Т. Реттігана (режисер-постановник – Роман Віктюк, Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки, 1991)

У новій книжці львівського письменника Романа Горака простежується життєвий і творчий шлях великого реформатора українського театру Леся Курбаса. Книжка побудована на документальній основі, яка досі залишалась поза увагою дослідників. Основну увагу звернено на період життя і творчої діяльності, який передував його виїзду в Радянську Україну, де сподівався реалізувати свої творчі задуми і вивести український театр на світовий рівень.

Видання присвячене 125-річчю від народження Леся Курбаса та 150-річчю українського народного товариства «Руська Бесіда».

Книга відомого театрального критика Олега Вергеліса “Українська драма” – авторський погляд на тенденції, явища, образи, які визначають “температуру” новогосцкнічного часу (розгін третього тисячоліття). Режисерські пошуки Едуарда Митницького, Ростислава Держипільського, Андрія Білоуса, Дмитра Богомазова, Станіслава Мойсеєва, Віталія Малахова, Владислава Троїцького, Андрія Приходька. Акторські звершення Анатолія Хостікоєва, Наталії Сумської, Петра Панчука, Ірми Вітовської, Віталія Лінецького, Давида Бабаєва, Валерії Заклунної. Одна з ключових фігур “Української драми” – Богдан Ступка. Книга присвячена пам’яті видатного актора.

Автор книжки, член-кореспондент Академії мистецтв України, доктор мистецтвознавства Валерій Михайлович Гайдабура, що відомий своїм монографічним дослідженням про сценічне мистецтво в Україні періоду німецько-фашистської окупації (1941-1944), цього разу першим у вітчизняному театрознавстві звернувся до узагальнення багаторічної практики повоєнного театру української діаспори та його тлумачення як невід’ємної частини комплексної історії національного мистецтва XX століття.

Феномен сцени української повоєнної діаспори автор досліджує у науково-популярній формі; у методології приваблює звернення до персоналістики та психоаналітичних можливостей епістології.

У книзі зібрано матеріали, документи, персоналії, спогади, листування, а також подано авторські рефлексії.

До книжки “Українські обличчя кіно й театру” увійшли творчі портрети українських акторів, а також інтерв`ю з ними, що публікувалися в журналі “Кіно-Театр” з 1996 по 2012 роки. Все це разом розгортається в панораму творчих досягнень мистецтва кіно й театру, в захопливу розповідь про акторську майстерність і магію професії актора.

У пропонованому лексиконі наведено майже півтори тисячі гасел, у яких тлумачиться понад три тисячі актуальних термінів театру, – його історії, теорії й практики. Особливу увагу приділено історичним витокам сучасного театру та історико-етимологічному аспектові термінології. Видання розраховане на театрознавців, практиків сцени, студентів вищих і середніх профільних навчальних закладів, а також на широке коло поціновувачів мистецтва.

Книга розповідає про розвиток українського кіно і театру 20 – 60 -х років ХХ ст. На прикладі творчого життя відомого актора Івана Кононенка (Козельського) висвітлено важливі віхи діяльності Одеської та Київської кіностудій, Київського драматичного театру імені Івана Франка.

У книгу включено про видатних діячів української сцени та кінематографа Миколу Садовського, Гната Юру, Амвросія Бучму, Юрія Шумського, Ганну Борисоглібську, Наталію Ужвій, Костя Кошевського та інших.

Розрахована на широке коло читачів, котрих цікавить історія українського мистецтва.

Монографію присвячено дослідженню українського театру 1920-х років, коли експеримент і пошук нових сценічних форм стали основною ознакою творення театрального мистецтва. Відтворюючи тогочасний суспільно-політичний і культурний контекст авторка представляє діяльність численних театральних колективів як з боку естетичного, так і соціально-етичного. На основі широкої джерельної бази, а саме архівних матеріалів, публікацій преси, мемуарних свідчень та наукових розвідок у монографії ретельно досліджуються реалії тогочасного театрального життя, вводиться у науковий обіг велика кількість нових фактів та імен. Зокрема увага дослідниці зосереджена на творчості українських режисерів-новаторів Марка Терещенка, Фауста Лопатинського, Гната Ігнатовича, Леся Курбаса та українському періоді діяльності Бориса Ґлаголіна й Ігоря Терентьєва. Зроблені у роботі фундаментальні узагальнення і висновки є принциповими для розуміння культурно-мистецьких процесів в Україні 1920-х років.

Другий том “Історії українського театру” присвячений розвиткові театрального мистецтва України впродовж першої половини ХХ століття. У ньому висвітлено основні явища та особливості розвитку драматургії, режисури, акторського мистецтва, сценографії, театральної критики однієї з найскладніших епох історії української культури.

Книгу рекомендовано діячам театру, театрознавцям, мистецтвознавцям, історикам, студентам навчальних закладів відповідного профілю, хто цікавиться театрпльним мистецтвом.

Ця книга про видатного українського режисера світового рівня. Його ім`я стоїть нині поряд із такими видатними іменами, як Г. Крег, К. Станіславський, В. Мейєрхольд, Б. Брехт, А. Арто та ін. Відкриваючи фундаментальні закони театру і мистецтва загалом, Курбас упередив багато естетичних надбань з експерементів А. Арто і Є. Гротовського, Ф. Фелліні й І. Бергмана. Його театр – це високі футуротексти ХХ століття, які не вичерпалися й у столітті ХХІ.

Уперше в українському театрознавстві досліджено завершальний період діяльности єдиного в Галичині львівського професійного національного театру товариства “Українська Бесіда” (1915-1924) як самобутнє і самодостатнє мистецьке явище у тогочасному українському сценічному просторі. На основі багатого архівного, ілюстративного, мемуарного матеріалу та періодики докладно реконструйована цілісна картина театрального процесу того часу.

Для театрознавців, культурологів, гуманітаріїв, усіх шанувальників українського театрального мистецтва та національної культури.

У виданні вперше друкується великий масив досі не опублікованої (за деякими винятками) теоретичної спадщини Леся Курбаса (1887-1937) – режисера і мислителя, організатора театру, драматурга, театрального педагога, теоретика і працівника сцени, великого основоположника українського модерного театру ХХ століття.

‘У монографії досліджується історія української драматургії і сценічного ( режисерського, акторського, декораційного) мистецтва. Переосмислюється творчість відомих діячів національного театру, імена яких, насамперед черех їхні політичні переконання, тривалий час замовчувалися, а також тих, оцінка діяльності котрих з причин соціальної кон`юнктури була завищеною. У монографії вперше використовується матеріали мистецьких реалій української діаспори.

Для фахівців театрального мистецтва, викладачів і студентів вищих закладів освіти, де студіюється історія українського театру.