
- Захід уже відбувся.
«Я в серці маю те, що не вмирає!»: виставка традиційної культури Полісся
25/02/2021 10:00 - 19/03/202119:00
Виставка «Я в серці маю те, що не вмирає!», присвячена 150-тій річниці із дня народження Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки).
Виставку репрезентує Національний музей народної архітектури та побуту України за ініціативи Державної бібліотеки України для юнацтва.
Лариса Петрівна Косач-Квітка (псевдонім Леся Українка) народилась 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинському (Житомирська область) в сім’ї Петра Косача та Ольги Драгоманової-Косач (Олени Пчілки). Своє дитинство Леся Українка провела в місті Луцьк та селі Колодяжне під Ковелем, звідки і почерпнула такі цінні для нас етнографічні відомості про життя українських поліщуків.
Для сучасного пересічного українця Леся Українка відома, передусім, як геніальна поетеса. Мало хто знає, що вона – видатний етнограф, доробок якої у царині фольклористики важко переоцінити. Так, з її голосу записано понад 220 народних мелодій. Разом з Климентієм Квіткою, її чоловіком, вони здійснили безліч етнографічних експедицій і записали на фонограф народні обрядові пісні та козацькі думи, зокрема, знаного кобзаря харківської школи Гната Гончаренка.
У своїх творах Леся Українка описувала побут, традиції та вірування жителів Полісся. У безсмертній драмі-феєрії «Лісова пісня» відображено повір’я і легенди села Колодяжне Волинської області, є численні згадки про одяг, прикраси, музичні інструменти, вироби з лози та дранки, характерні для цього регіону.
Традиції центральної України Леся Українка описує у драмі «Бояриня». Тут можна знайти не лише опис побуту, а і фрагменти обрядових пісень, зокрема веснянок і весільних, які співали, розплітаючи косу молодої.
Віддаючи належне таланту поетеси, про яку написано десятки творів, знято безліч фільмів, ми маємо згадати і тих, хто вплинув на її творче та особистісне становлення. Це, передусім, її мати – відома письменниця Олена Пчілка, та дядько з боку матері Михайло Драгоманов. Саме вони запалили і дбайливо плекали в її серці любов до рідного краю, народного побуту і традицій. Олена Пчілка все своє життя присвятила етнографії та фольклористиці, досліджувала вишивки Полтавщини, звідки була родом, та Волині, де проживала разом з чоловіком і дітьми. Саме її перу належать книжки «Український народний орнамент», «Українські узори», «Про легенди й пісні», «Українське селянське малювання на стінах». Олена Пчілка виборювала право для українців говорити українською, цьому ж навчала і свою Лесю.
Експозиція представлена у виставковій залі Державної бібліотеки України для юнацтва за адресою місто Київ, проспект Голосіївський 122.
У виставковому просторі розміщені манекени, на яких представлено традиційний одяг українського Полісся, зокрема Житомирської, Луцької та Волинської областей. Стіни прикрашають традиційні поліські рушники та світлини з експозиції Полісся НМНАПУ. Особливе місце займають музичні інструменти: сопілки, традиційні поліські труби-берестянки, кобзи і бандури. Буденний побут поліщуків репрезентований через притаманні для цього регіонутрадиційні кошики, плетені з липової дранки кошелі (торби), ковші, брилі. Також увазі відвідувачів представлено фонограф, на який Леся Українка записувала народні пісні і козацькі думи.
Частину експозиції складають експонати з Полтавщини – рідного краю матері Лесі Українки, який і самій Лесі з дитинства був близьким. Це святковий жіночий стрій, рушники та світлини з експозиції Полтавщина і Слобожанщина НМНАПУ.
Координатор виставки в Державній бібліотеці України для юнацтва – завідувачка відділу мистецтв Анна Венідиктова (роб. тел.: 044 257-86-27).
- Портрет Лесі Українки
- Скрипка
- Рушник
- Традиційний народний одяг Полісся