Дарія Альошкіна: Займайтесь улюбленою справою щодня і вона принесе свої плоди

Художниця, скульпторка, гуру витинанок, дивовижна жінка, щаслива дружина і турботлива матір трьох дітей.

Донька відомих скульпторів Олексія і Людмили Альошкіних. Своє дитинство провела у селі Букатинка, що на Вінниччині. Відродила і популяризує давнє українське ремесло витинанки.

 Магією мереживної витонченості панно-витинанок, сплетіннями образів сучасності та давнини, малюнка і повітря підкорила Україну й світ.

 Свої шедевральні творіння представляла в Німеччині, Польщі, Франції, Південній Кореї (роботу мисткині придбав прем’єр-міністр Південної Кореї), Швейцарії, інших країнах.

З 2010 року монументальними витинанками презентує Україну під час міжнародних подій: у штаб-квартирі ООН, на книжковому форумі Livre Paris, на бієнале високого ремесла та дизайну Révélations Grand Palais у Парижі, на Maison et object Paris Design Week. Минулого року Фондом Мікеланджело запрошена до участі у бієнале крафтового мистецтва у Венеції. Її паперову витинанку обрали для декорування бутіка Cartier у Києві.

Нині Дарія Альошкіна – це ім’я, бренд, візитівка України.

 

Коли розпочалось Ваше захоплення витинанками? Що було поштовхом? З того самого першого разу не переставали займатись витинанками?           

Витинанка в моєму житті з’вилась ще в дитинстві як хобі. Ми з мамою часто прикрашали домівку паперовими візерунками. Також у шкільні роки вивчала цю техніку ширше, ніж вирізання сніжинок, завдяки моїм батькам, які почерпнули знання витинання у народних майстрів Поділля. Не пам‘ятаю своєї першої роботи з паперу, але, напевно, то була сніжинка на вікно. Далі до витинанки я повернулась вже після народження трьох дітей. Кар’єру скульпторки потрібно було призупинити, бо материнство займало багато часу вдома. Бажання самореалізуватись творчо не покидало мене, і я звернулась до свого хобі з дитинства – витинання. Можна сказати, що витинанка врятувала мою творчість. Не припиняю цим займатись, бо є попит. Маю безперервний потік замовлень та проєктів.

 

Де Ви навчались (якщо навчались) техніці виготовлення витинанок?  В якій техніці Ви працюєте і чи улюблена? Маєте авторську техніку?

Самостійно опановувала техніку витинанки, пробувала, експериментувала що краще підходить і яка техніка мені до душі. Авторської техніки не маю. Обрала поширену техніку – витинання ножем та традиційне складання паперу вдвоє.

Також є техніка витинання ножицями та техніка вириванки, коли замість ножиць – руки.

Коли прийшов перший успіх? Чи можна сказати, що витинанки – то є справа Вашого життя?

Не скажу, що витинанка справа мого життя. За плечима досить великий доробок монументальної скульптури. Також є багато творчих течій, з якими я працюю.

На разі хвиля уваги – до витинанки, і я їй підкорююсь. Після виставки у Фрайбурзі (Німеччина) у 2015 році, коли я створила перший проєкт великих витинанок, надійшло багато позитивних відгуків та пропозицій. З цього періоду і розвивається моя творчість у витинанках великого масштабу.

 

Ви витинаєте тільки з паперу? Чи працюєте з іншими матеріалами?

В основному я витинаю з паперу, люблю папір і його душу.

Часом для експозицій на вулицях та в торговельних центрах, театрах я використовую синтетичні матеріали, які витримують дощ, сніг і мороз. Також експериментую у багатьох різноманітних матеріалах від тканини до металу.

Нещодавно на столичній Дніпровській набережній, 12 експонувались Ваші унікальні гігантські витинанки. Дивишся на них і не віриш, що реально втілити дрібні мереживні візерунки на таких величезних полотнах. Як виникла ідея їх створювати? Скільки часу вимагає така одна робота?

Ідея виготовлення великих витинанок виникла від експозиції на великих вікнах – як фіранки. На виготовлення однієї роботи 100 см на 350 см витрачаю 3 – 5 днів (по 10 годин роботи щодня).

Якого догляду, збереження вимагають Ваші роботи?

Витинанки зберігати досить просто – все акуратно згортається у рулон і зберігається в спеціальних тубусах.

Чи є у Вас учні?

Учнів не маю, але часто проводжу майстер-класи для дорослих, де кожний вчиться створювати витинанку за моїм зразком.

 

Що ще привертає Вашу творчу увагу, де Ви себе реалізуєте як мисткиня?

Професійно займаюсь  скульптурою. До прикладу, щороку створюю скульптури з льоду та снігу.

Вражає тематичне розмаїття Ваших творінь. Як виникають ідеї для Ваших картин-витинанок? Чи є улюблені теми?

Тематично працюю у різних напрямках. Улюбленою темою є жінка-берегиня у поєднанні з рослинами, травами, квітами і деревами. Також обожнюю тематику орнаментальну.

Чи робили Ви витинанки на теми читання, книжок?

Для Львівської обласної бібліотеки для юнацтва працювала над трьома великими витинанками, присвяченими творчості письменника Романа Іваничука, його творам «Мальви» і «Манускрипт». Також моєю витинанкою оздоблена обкладинка книги «Дона Флор» Жоржі Амаду.

Чим особливі Ваші витинанки, що ви вважаєте своїм почерком?

Творчий стиль і почерк дуже важливий для митця, бо за ним його можна впізнати. Моєму стилю чітко характерна композиція, плавність ліній, максимальна ажурність, майже всі витинанки білого кольору.

Ваш рецепт успіху?

Успіх – це відчувати свої бажання і діяти разом із ними. Правильно виставлені пріоритети допомагають мені рухатись вперед:

1. сім‘я,
2. власна реалізація.

Сім’я – мій тил та захист, це найголовніше, і цьому я приділяю більшу частину свого часу. Будь-які падіння і невдачі у пункті 2 будуть не такими суттєвими, якщо в тебе все добре в пункті 1.

 

Ваше життєве кредо?

Життєве кредо – діяти щодня. Ключ, яким відкривають щодня, не ржавіє. Займатись улюбленою справою щодня і вона принесе свої плоди.

Мереживні високохудожні творіння-обереги Дарії Альошкіної вселяють надію, що краса таки врятує світ.

                                                              З Дарією Альошкіною спілкувалася Тетяна Тарасюк

інтервю надруковано в газеті “Культура і життя”