українською мовоюРосійською мовоюАнглійською мовою
Обговорюємо книгу
Державна бібліотека України для юнацтва: фахівцеві
Читання
Мені є що сказати! (творчість)
Щоб пам'ятати: історія України
Здоровий спосіб життя
Суспільство
Відкриття
Інформаційна культура
Нетикет: культура мережевого спілкування

Встанови наш банер!
 Державна бібліотека України для юнацтва

<a href="http://www.4uth.gov.ua/" target="_blank"><img src =”http://www.4uth.gov.ua
/images/4uth_gif.gif” alt="Державна бібліотека України для юнацтва" width="88" height="31" border="0"></a>

 

 

 

Павло Титуленко

Народився 29 вересня 1973 року в родині художників.
У 1984 році вступив до РХСШ ім. Т.Г. Шевченка, де проходив як загальньоосвітні так і профілюючі фахові дисципліни.
У1992 році вступив до Української Академії мистецтв на факультет графіки. З третього курсу після розподілу із спеціальностей став опановувати книжкову графіку, а також відтворення і реставрацію книги в дусі візантійських і староукраїнських взірців.
Вже третій рік працює у галузі книжкової дитячої ілюстрації, яка вимагає специфічної гіперболізації образів і локанізму трактувань. Починав у видавництві “Дитяча література”. Зараз працює у видавництві журналів “Веселка”, “Мурзилка”, “Стежка”.
З 1992 року поезією почав займатися систематично і цілеспрямовано. Його завжди хвилювала сутність буття в усіх його проявах, співіснування добра і зла, чому панує переважно у світі несправедливість.
В своєму поетичному доробку розкриває: соціально-політичні, філософські і ліричні мотиви.
Все це представляє на суд читачів.

Павло Титуленко

Збірка віршів. Завантажити (.doc)

Авторські права захищені!

 

 

 

Ідеї, справи і гадки…
Все губиться в калейдоскопі часу
Кудись ідуть віршовані рядки
Крізь континенти, поміж раси.
І скільки слів написано дарма!
Банальних фраз, змарнованих сторінок
І демонстрацій напоказ…
--Який акцент, який відтінок.
А час стоїть із помелом
Із невблаганним взором
Все вимітає під зерном
Вдивляючись прозоро.
Хтось хоче слід в житті лишить
А хтось зів’ялим листям
По цій землі прошурхотить
В пекельнім падолисті.
Багато треба пережить
Пройти хвалу й прокльони
А скільки серцю раз згоріть,
Щоб визнали мільйони.
Зерном упасти у ріллю,
Де глум, невдячніть, холод
І кожен день, мов у бою,
Як той сталевий молот.
Ти повстаєш крізь розпач сил
І посмішки поразок.
З могутнім помахом ти крил
В буремній перемозі.
Хай час стоїть із помелом
Ти у скрижалях світу
Й високе небо над чолом
Стозоро розігріте.
Сумлінням й правдою життя
Карбуй свою дорогу
Всі до останку почуття
Спрямуй на перемогу.

***

“Камо Грядеши”

Куди ідеш?—Питання всіх питань

Карбуеш слід, долаючи утому
По вістрям глуму і знущань
На крилах свої сподівань.
До дому йдеш чи з дому?

Шукаєш свій омріяний причал
Під гул шосе і вигуки перонів
Знаходить витоки начал
Звідкіль закінчував й почав
Своїх шукань душевних перегонів.

Ідеш, незнаючи куди.
Навколо тебе лиш волає стогін
Якщо не знаєш, це лиш півбіди
Тікаєш від покою й самоти
Ідеш в горнило всюдисущих воєн.

Тебе ж розчавить хижий світ
Кришталь дущі твоя єдина зброя
Лиш крок необережний і політ
Злетиш, як той метеорит
І світ не знатиме героя.

Знайди в собі начало всіх начал
Нікому ж не спинить
Твоїх поспішних кроків
І шлях, що тільки розпочав,
Про що лиш думав, що вивчав
Життя дошкульних тих уроків.

Куди ідеш? – Чи можеш дати звіт?
В юнацький вік, або на схилі років.
Стіна всесвітня, мов граніт
А ти для неї лиш магніт
Мізерна жертва всіх пороків.

***
Що таке кохання? Серце калатає
І ніхто не знає де воно живе,
може то, як в серці радість виграває
може то, як смуток душу огорне.

Де воно з’явилось, там нема спокою.
Де воно наснилось – воскресає світ
Ходить за тобою зі своєю грою
Лічить поцілунки промайнулих літ.

Де й коли огорне серце полум’яно
Як і де поділить серце навзаєм.
Що таке кохання? Де живе кохання?
Скільки ж воно кляте завдає проблем!

***
День і ніч.
Радість і смуток.
Правда й брехня.
Смерть і життя
-Кожний отримає свій рахунок
-Все визначає буття.

Ми на терезах –
Нас хилитає.
Бідну і вразливу плоть.
-Хтось проклинає
Хтось – же кохає
-Так у житті повелось.

Ранок пробуджує ночі.
-Все ж таки дужий за них
День же дорівнює ночі.
Ранок – рівняння між них.

Все балансує на гранях
В кожного своя межа.
Ми лиш складаєм рівняння,
Граєм на лезі ножа.

Гра, це для когось кохання.
В когось розбита душа.
Вічне до скону чекання,
В кожного своя межа.

День закохався у весну,
Ніч пригорнула зиму.
Завжди на цім перехресті.
Я відчайдушно живу.

Було б лишень трохи сили.
Аби подужать брехню.
Радість і смуток смерть підкосила
-Я ж поки твердо стою.

Останнє поновлення:
13.01.2017 9:25

????? ??????????????????????? ????????

Copyright © 2002-2017. Державна бібліотека України для юнацтва

  Настоящий ПР 4uth.gov.ua Цена 4uth.gov.uaЯндекс цитирования Яндекс.МетрикаRated by PING