українською мовоюРосійською мовоюАнглійською мовою
Обговорюємо книгу
Державна бібліотека України для юнацтва: фахівцеві
Читання
Мені є що сказати! (творчість)
Щоб пам'ятати: історія України
Здоровий спосіб життя
Суспільство
Відкриття
Інформаційна культура
Нетикет: культура мережевого спілкування

Встанови наш банер!
 Державна бібліотека України для юнацтва

<a href="http://www.4uth.gov.ua/" target="_blank"><img src =”http://www.4uth.gov.ua
/images/4uth_gif.gif” alt="Державна бібліотека України для юнацтва" width="88" height="31" border="0"></a>

 

 

ОЛЕКСІЙ БИК

Народився 1980 р. на Сумщині. Переможець конкурсу юних поетів Чернігівщини (1997 р.), переможець ІІІ Всеукраїнського фестивалю авторської пісні, брав участь у двох передачах В. Герасим'юка на Національному радіо, давав авторський концерт в клубі "Остання барикада". Має публікації у періодичній пресі.

"Взагалі стиль моєї поезії можна назвати "романтичним депресіонізмом" - поєднання мінорності і замріяного самозаглиблення. Використовую римовану поезію, верлібри, аквавірш".

Авторські права захищені!

  Олексій Бик  
 

Із збірки "ТРИКРАПКОВА ЕПОПЕЯ"

Я годованець чорних ночей за вікном,
Я не ліз на рожен і не пер напролом,
Тільки слово як слово, струна як струна,
Так якого від мене вам треба рожна?

Тільки хрипом блювотним, ночами без сну
Просурмила сурма: на війну, на війну!
Перекинулось небо та через плече,
Пригина до землі і пече, і пече.

Зачаділа свіча - парафіновий рай,
Світ поблід і зачах - поспішай, поспішай!
Тріпотять на вітрах полотнища знамен...
Хто устане з колін, той і буде спасен!

Той і буде герой, хто поляже в снігу,
Хто спіймає свинець в повен зріст, на бігу.
Розірвіть ланцюги - може, стане снаги,
А не стане снаги - переб'ють до ноги.

Передушать півсонних, закутих, сліпих,
Ми не люди для них, нас давити - не гріх,
Поженуть у Сибір, запроторять в тюрму...
Я уперше, уперше послухав сурму!

Я задмухав свічу і в кишеню поклав
Сто не складених рим, сто не зроблених справ,
Лиш короткий рядок повторив як рефрен:
Хто устане з колін, той і буде спасен!

***
На дорозі доріг, що одвіку веде у нікуди,
Серед стоптаних трав і поезії битого щебню
Хай відступлять усі - імператори і лизоблюди,
Хай не слинять очей і не служать за мною молебню.

На дорозі доріг, серед нападів і провокацій,
Пересудів за очі і каменів, кинутих в спину,
Я не вірю в любов, що виходить з нічних ресторацій
І терпіти не можу, коли зневажають людину.

На дорозі доріг не чатуйте на мене за рогом,
Не нацьковуйте псів, що за мить розривають горлянку,
Не залазьте у душу, а просто залиште самого
І подайте цю чашу - я вип'ю її до останку.


ОДНІЄЇ НОЧІ

Ви думаєте, що я п'ю алкоголь,
Аби не думати
Про Вас?
Ні. Я п'ю,
Щоби стерилізувати свою душу
Від бактерій і вірусів,
Занесених до неї
Вашими
Брудними руками.

***
Дивіться на мене зверхньо,
Ви ж знаєте собі ціну.
...Мабуть, тому, що дотепер
Вже не раз її
Називали.

***
Якось,
Коли хто-небудь
З численних твоїх кавалерів,
В одному з багатьох
Шикарних та дорогих ресторанів
З пафосом голосно вигукне
До кельнера:
"Білого для дами!",
Ти до болю захочеш,
Аби ці слова
Напівжартома сказав я,
Лежачи на підлозі
І даруючи тобі
Вірша.

***
Один ангел,
стоячи на Сьомому небі
і вертячи хвостом,
Коли світ був ще дитиною
семи днів від народження,
Сказав Отцю,
грішний у своїй гордині, що
Ангели летять з неба на землю,
і це символічно, бо помисли їх
Низькі та приземлені,
як і ті, кого вони бережуть.
А Отець відповів:
відтак ти будеш тим ангелом, що впаде,
аби єдиний раз
перелетіти з землі
на небо.


***
Це тільки слова,
Від яких починається тиша,
Лиш пальці судомно
Ламають об стіл олівець -
Безглуздий початок,
Який означає кінець...
Триматись в руках,
А істерика буде пізніше.

Даремні дзвінки -
На секунду зізнатись у тому,
Ганебна утеча
Лишає іще один шанс,
Бухикає серце,
Гримить, як старий диліжанс,
І кожен акорд
Переходить в смертельну утому.

...Це просто слова -
Розірвати листок і спалити,
Папір і вірші
Подарують ще трохи тепла,
Усе догорить,
Перетліє і стане - зола,
Ми будем - вітри,
Одночасно убивці і діти.

Це тільки слова,
Від яких починається тиша,
Лиш пальці судомно
Ламають об стіл олівець -
Безглуздий початок,
Який означає кінець...
Триматись в руках.
А істерика
буде пізніше.

***
Так буває, коли
На конверт не наклеєна марка -
Підсвідомих вагань роз'їдає одвічна іржа...
Nota Bene для Вас:
А читали Ви, пані, Ремарка,
Де про нашу любов і
І прогулянки лезом ножа?

Ви не знали того,
Ви ніколи нічого не знали -
Ні думок, ні проблем,
Від яких не заснеш уночі,
Просто так, мимохідь,
Ви до себе мене прикували,
Почепили замок
І закинули в море ключі.

Ви вдавали себе...
Сподіваюсь, хоч трохи для мене...
Ви писали себе -
Я для Вас і струна, і мольберт...
Nota Bene для Вас:
А читали Ви, пані, Верлена?
Там про нашу любов,
Але я вже заклеїв конверт.

***
Чорну каву, немов сієсту,
Хай зі мною розділить морок,
Тет-а-тет з сигаретою "Весту",
Тільки двадцять, а вже як сорок.

Кожен день - ніби той, що вчора,
Кожен друг - ніби той, що ворог,
Все спинилось, і значить - скоро...
На долонях лиш пил порох.

За плечима пожеж заграва,
Біс і ангел плюють додолу,
Смерть - утеча, життя - облава,
Інших дій не було ніколи.

Відчиняю дверцята кліті,
Рву із пляшки зубами корок,
Всі надії давно убиті:
Тільки двадцять,
а вже як сорок.

***
Ну що тобі акорди і слова?
Ну що тобі обійми і цілунки?
...Вдягаю найміцніші обладунки
і снігом облітає голова...

Не оскверни думок ім'ям моїм,
Не оскверни очей слізьми за мною,
Побудь хоч раз холодною і злою,
А я собі перегорю на дим.

***
Я вже не думаю про те,
Що перейшло і відболіло,
Зима моє стогрішне тіло
Холодним снігом замете.

Не до душі, не до ладу
Усе, що думаю і бачу,
Когось втрачаю - та не плачу,
Чогось шукаю - не знайду.

І до сих пір не знаю сам.
Чого від мене хочуть люди...
Ходжу собі в усі усюди,
Полюю правду по слідам.

 
  Свою думку про творчість поета ви можете висловити на Форумі бібліотеки  
Останнє поновлення:
13.01.2017 9:25

????? ??????????????????????? ????????

Copyright © 2002-2017. Державна бібліотека України для юнацтва

  Настоящий ПР 4uth.gov.ua Цена 4uth.gov.uaЯндекс цитирования Яндекс.МетрикаRated by PING