Біографію Єлизавети, дочки князя Ярослава Мудрого, яка стала королевою Норвегії і Данії, сформували не документи, а ісландські саги. Дотримуючись історичної канви, авторка — мистецтвознавець Наталія Крутенко пропонує захопливу версію життєвих злетів і драм титулованої киянки. Видання рясно ілюстроване творами українських і закордонних митців. Для широкого загалу.

Ліна Костенко (1930 р. н.) — видатна українська письменниця, лауреат багатьох премій і відзнак, представник покоління «шістдесятників». Здолавши усі труднощі й заборони, її твори знайшли шлях до свого читача, назавжди оселилися у його серці і стали класикою української літератури. Попри те, що поезії та проза Ліни Костенко перекладені багатьма мовами і відомі далеко за межами України, про саму письменницю відомо небагато, адже вона надає перевагу більш усамітненому способу життя. Ця книжка — спроба глибше пізнати поетесу як дитину, студентку, дружину і маму, громадянина і патріота своєї країни, просто Людину зі своїми думками, хвилюванням, радощами і болем. Це — спроба осягнути її шлях, щоб краще зрозуміти глибоку суть шедеврів, створених Ліною Костенко.

Гетьман Іван Самойлович — значна постать в історії України, людина, яка протягом п’ятнадцяти років була володарем Лівобережжя і зупинилася за крок од відновлення держави Богдана Хмельницького. Його доля добре ілюструє характерні тенденції української історії тієї доби, а особистість, що сполучає в собі позитивні і негативні риси, дозволяє побачити в ньому типовий портрет українського політика XVII століття

В серпні 2015 року на тлі анексії Криму та бойових дій на Донбасі не лише Україну, але й увесь світ вразила звістка про те, що відомого кінорежисера, сценариста, письменника Олега Сенцова засуджено до 20 років ув’язнення. Цьому передувало незаконне затримання, звинувачення у нібито терористичній діяльності на півострові та гучний судовий процес, який відбувався в Російській Федерації з порушеннями міжнародного законодавства.

Далі було декілька етапувань до місця відбування покарання на північ РФ, що, на думку фахівців, може розцінюватися як різновид тортур, голодування, ізолювання від повноцінного життя.

Протести громадськості, численні звернення відомих діячів мистецтв до керівництва Росії з вимогою звільнити Сенцова не мали жодних наслідків. Лише 7 вересня 2019 року він був звільнений у межах обміну утримуваними особами між Росією та Україною й повернувся на батьківщину.

Книга Олександра Мимрука «Олег Сенцов» складається зі спогадів людей, які добре знали Олега, з уривків його книг і сценаріїв до фільмів, а ще з витягів протоколів допитів свідків, які проходили у його сфабрикованій справі.

Автор перших українських державних знаків, один із засновників та ректорів Української Академії мистецтв, Георгій Нарбут належить до когорти найвизначніших українських графіків та художників – ілюстраторів. Він став дизайнером поштових марок УНР, творцем українських шрифтів Нарбута і стилю української графіки. Створював моделі одягу, проєктував меблі, конструював іграшки, малював етикетки до різноманітних виробів та був магнітом мистецького Києва початку ХХ століття: справжнім майстром перфомансу, відчайдушним модником та неперевершеним стилістом своїх робіт і свого короткого, але такого захопливого та яскравого життя.

Володимир Івасюк – непересічна особистість в українській культурі: окрім написання музики та віртуозної гри, часто cам створював тексти до пісень, а також захоплювався живописом і був професійним медиком. Його називали українським Орфеєм, буковинським Шубертом, Ікаром української пісні, керівником колективу радянських ”Beatles”, видатним композитором, одним із основоположників української естрадної музики… Хіба міг хтось уявити, що на піку творчого злету його не стане? Володимир Івасюк прожив 30 років, але за цей короткий час він виконав свою місію, використав талант і потенціал, зробивши українську пісню модною на весь світ.

«Здобув три вінці: на полі битви, як добрий воїн; на шляху мирного громадянського життя, як дбайливий вихователь багатьох гідних синів вітчизни; на ниві літератури, як полум’яний любитель мови рідної йому, їм створеної…» — говорив про Івана Котляревського (1769—1838) його перший біограф С. Стеблін-Камінський. Безсмертна «Енеїда» й вічно юна «Наталка Полтавка» з часом не тьмяніють і не губляться, а зачаровують нових читачів. Ім’я їхнього автора, основоположника й першого класика нової української літератури, назавжди вписане в історію української і світової культури.

Марко Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська; 1833—1907) — складна, суперечлива й загадкова постать в історії культури, причому не тільки української та російської, бо діяльність її охоплює майже всю Європу. Жінка з чоловічим псевдонімом; росіянка за походженням, для якої Україна стала другою батьківщиною і яка багато творів написала українською мовою; письменниця, що успішно займалася перекладацькою й видавничою діяльністю; не красуня, однак вражала й захоплювала багатьох талановитих чоловіків блискучим розумом, глибокими знаннями, внутрішньою силою, неординарна, енергійна, обдарована людина… Марка Вовчка справедливо називають літературною донькою T. Шевченка.

Олександр Довженко (1894—1956)… Талановитий, харизматичний, натхненний, готовий у будь-яку мить до активної дії, до творчості… Добрий, легкий у спілкуванні, цікавий і приємний співбесідник, який лише своєю присутністю робив людей кращими, не допускав бруду в думках, у словах… Художник і письменник, захоплений красою й гармонією у житті, що вражає широтою думки… Вимогливий і невтомний режисер із залізною силою волі, фільми якого стали новим словом у світовій кінематографії, а кінострічка «Земля» увійшла до десятки найкращих фільмів усіх часів і народів…

Полетіти в космос… Велика честь, величезна відповідальність і надзвичайні випробування на межі людських можливостей… Мільйони хлопчиків по всьому світу мріють стати космонавтами. Але лише одиниці з них вирушать у космічну подорож, коли стануть дорослими. І одним з таких мрійників був Льоня Каденюк – звичайний хлопчик з буковинського села. Цей хлопчина присвятив все своє життя мрії про космос. Таким знанням і начитаності, як у маленького Льоні, позаздрили б і дорослі. Такою фізичною підготовкою, як у нього, пишалися б і спортсмени. Але, найголовніше, в Каденюка була вражаюча сила волі і надзвичайна цілеспрямованість. Все це зробило можливим здійснення мрії маленького українця – політ в космос. 1997-ого у віці 45 років Леонід Каденюк став першим і єдиним космонавтом незалежної України. У складі міжнародної команди космонавтів на американському космічному кораблі „Колумбія” цей видатний українець провів майже 16 днів у невагомості, понад 250 разів облетів Землю, провів сотні дослідів, виконав надважку роботу і витримав винятково важкі фізичні і психологічні випробування… Ця книга у дуже цікавій, захоплюючій формі розповідає про те, як космонавти готуються до старту, що вивчають, про що думають та що відчувають перед і під час польоту, що їдять, як працюють і як відпочивають, які незручності відчувають, як переживають розлуку з рідними, як спілкуються і допомагають одне одному…

Павло Скоропадський (1873—1945) — останній гетьман України, діяльність якого пов’язана з бурхливими подіями епохи громадянської війни. Він активно сприяв розвитку економіки, науки, культури та освіти в Україні, виступав за відродження гетьманської держави. Проте його боротьба за вільну Україну позначена багатьма трагічними подіями. Лев Троцький називав Скоропадського українським Бонапартом, генерал Денікін — другим Мазепою. Ким же він був насправді? Відповідь на це запитання допоможе знайти книжка, при написанні якої автор використав архівні матеріали, документальні джерела, спогади учасників подій.

У книзі описано життя і діяльність Євгена Коновальця – одного з керівників збройної боротьби УВО та ОУН. Передмова професора, доктора історичних наук, заступника директора інституту археографії та джерелознавства ім. Грушевського НАН України Ярослава Дашкевича. У передмові подано досі невідомі широкому загалу факти.

У липні 2018 року минуло 100 років з часу одруження геніального іспанського художника Пабло Пікассо та відомої балерини, українки з Ніжина, Ольги Хохлової. Повість «Ольга, дружина Пікассо» – перша в Україні художня книга про Ольгу Хохлову, балерину трупи Сергія Дяґілєва «Російський балет», та її сімейне життя з Пабло Пікассо, яке тривало 18 років. Окрім головних персонажів, у канву повісті відомої письменниці з Ніжина Тетяни Сидоренко вплетено складні й цікаві постаті найближчого мистецького оточення Пабло і Ольги – непересічних особистостей в історії світової культури ХХ століття – С. Дяґілєва, І. Стравинського, Ж. Кокто, А. Матісса, Г. Апполінера, Л. Араґона, М. Брака, Гертруди Стайн та інших. А вдало винайдена форма «есхатологічного інтерв’ю» надає повісті відчуття безпосереднього спілкування з головними персонажами твору.

«#НАШІ на карті світу» — це 80 історій про непересічних людей: українців за походженням чи місцем народження. Книжка журналістки Уляни Скицької — про #НАШИХ, людей, яких визнав увесь світ, які змінили хід історії, чиї досягнення дивують і вражають. Серед героїв книжки є добре знані Іван Пулюй, Соломія Крушельницька, Енді Воргол, Софія Яблонська, Казимир Малевич, Ігор Сікорський, Марія Примаченко. А є й ті, хто стане для читачів справжнім відкриттям: оскароносний мультиплікатор студії «Дісней» Володимир Титла; талановитий генетик, який розвинув теорію Дарвіна, Теодозій Добжанський; вчений-математик, чиї розробки лягли в основу першого у світі комп’ютера, Михайло Кравчук; донька львівського банкіра, яка винайшла принцип роботи Wi-Fi, Геді Ламар; легендарний воротар NHL Террі Савчук; харків’янин, який розшифрував писемність майя, Юрій Кнорозов. Ці люди надихають, і часом їхні біографії настільки дивовижні, що виникає думка: «Так буває лише в кіно».

Дмитро Байда-Вишневецький — славетний козацький лицар, визначний полководець, який на початку 1550-х років заснував фортецю на острові Мала Хортиця на Дніпрі, згуртував навколо неї козаків і цим поклав початок Запорозькій Січі. Про його хоробрість і талант воїна складалися легенди. Байда-Вишневецький був непересічною особистістю і жив, як личить легендарній особі – яскраво, відважно і загинув як герой. В українській народотворчості легенди про нього перетворилися на широковідому думу про козака Байду, що уособлював і козацькі вольності, і войовничий дух, і нечуваний героїзм у боротьбі з ворогом.

Михайло Грушевський (1866—1934) є однією з головних постатей в новітній історії України.

Видатний вчений і суспільно-політичний діяч, він створив 10-томну «Історію України-Руси» — першу повну історію України, таким чином перевершивши навіть таких своїх видатних попередників, як Костомаров, Куліш, Драгоманов, Антонович.

Але Грушевський не тільки писав історичні праці, він сам творив історію: 1917 року став на чолі нової Української держави — його було обрано головою Центральної Ради (1917—1918), яка в 1918 році проголосила Українську Народну Республіку (УНР).

Автор спробував подивитися на події кінця XIX – першої половини ХХ століття очима свого діда – Михайла Івановича Терещенка. У ній описані перипетії долі цієї видатної людини, яка в тридцять один рік була власником одного з найбільших статків Російської імперії, депутатом Державної думи Росії, міністром фінансів, а потім – іноземних справ у Тимчасовому уряді після лютневої революції 1917 року. Він все втратив, але зумів почати своє життя з чистого аркуша і, живучи в еміграції, став одним з найбільш шанованих фінансистів світу.

В історії науки важко уявити вченого, який би зробив так багато для людства, як Володимир Вернадський. Природознавець, філософ, основоположник генетичної мінералогії, біогеохімії, радіогеології, вчення про живу речовину, теорії ноосфери як якісно нового стану розвитку біосфери, він був «хрещеним батьком» багатьох науково-дослідних інститутів, музеїв, наукових шкіл, організатором і першим президентом Української академії наук, захисником академічних свобод, принципів демократії, справедливого розв’язання національного питання в Україні.

Про Миколу Гоголя як про великого російського письменника, культурного і громадського діяча сказано і написано дуже багато. Жоден з російських письменників, що визначають лице російської літератури, не оминув його впливу.

Гоголь став улюбленим письменником і володарем душ мільйонів людей на планеті. Тому і треба сказати про «українського Гоголя», про першооснову його душі. Великий російський письменник М. В. Гоголь є, на думку багатьох дослідників і літературознавців, найбільш виразним представником української школи в російській літературі. Отже, можемо говорити про нього і як про українського письменника, бо українська тематика творів Гоголя — це невід’ємна частина його творчої особистості. Він — один з кращих виразників української ментальності. У його творах найбільш повно і яскраво відтворилися риси українського національного характеру.

Просвітитель, філософ, поет Григорій Савич Сковорода (1722—1794) — видатний український мислитель, один із найбільших і найзагадковіших християнських філософів світу. Освіту він здобув у Києво-Могилянській академії. Блискуче знання мов, поетики й риторики, античної й нової філософії поєднувалося у ньому з неабиякими здібностями в галузі літератури і мистецтва. Переслідуваний світськими та духовними властями, з 1770-х років Сковорода вів життя мандрівного філософа і протягом 25 років побував у багатьох містах і селах України, проповідуючи свої ідеї. Через пісні, кантати і псалми він поширював свої філософські погляди, таврував соціальне зло, уславляв природу, волелюбність людини.

Григорій Квітка-Основ’яненко (1778—1843) – перший український прозаїк, талановитий драматург, творчість якого мала значний вилив на розвиток української літератури. Головним творчим принципом Квітка-Основ’яненко вважав «писання з натури», про те, що було йому знайоме і близьке. А знав він найкраще і любив свою рідну Харківщину, її природу, звичаї її мешканців, які стали героями його творів. Беручи свої сюжети «виключно з життя народного», скаже перегодом Іван Франко, Квітка-Основ’яненко на ціле десятиліття випередив відповідні твори письменників «натуралістів»: Жорж Занд, ІванаТургенєва, Федора Достоєвського та інших. Так чи ні, а нова українська література багатьма своїми рисами завдячує саме Квітці-Основ’яненкові. Недаром же Юрій Федькович назвав його ясним місяцем на небосхилі українського слова, а Михайло Драгоманов зарахував Квітку-Основ’яненка, поруч із Тарасом Шевченком та Миколою Гоголем, до трійки найбільших українських класиків XIX століття.

Життєвий шлях Івана Багряного (1906—1963; справжнє прізвище — Лозов’ягін), лауреата Шевченківської премії 1992 року, був сповнений спротиву всьому фальшивому й облудному в радянській дійсності. Митця було ув’язнено, заслано до Далекого Сходу. І всюди — в камерах, таборах, а потім в еміграції — цей талановитий український письменник, поет, публіцист, політик зазнав безліч цькувань лише через те, що усім серцем любив свою Вітчизну. «Націоналіст», «антисовєтчик», «ура-патріот» — через такі та подібні політичні штампи письменника і нині належним чином не поціновано як мислителя світового масштабу, романи якого порушують низку «вічних тем» — життя і смерті, творення й руйнації, вірності й зради, свободи й рабства, кохання, божевілля, героїзму, віри.