Державна бібліотека України для юнацтва
Бібліографія
Анонси
Новини
страница о насБібліотеки для юнацтва
Про бібліотеку
Послуги бібліотеки
Фонд бібліотеки

Віртуальна довідка

Бібліографія
Каталог сайтів
Ресурси відкритого доступу
Інформаційні web-проекти

Обговорюємо книгу
Фахівцям
Спонсори і партнери


Електронний каталог

Державна бібліотека України для юнацтва: фахівцеві
Читання
Мені є що сказати! (творчість)
Щоб пам'ятати: історія України
Здоровий спосіб життя
Суспільство
Відкриття
Інформаційна культура
Нетикет: культура мережевого спілкування

Встанови наш банер!
 Державна бібліотека України для юнацтва

<a href="http://www.4uth.gov.ua/" target="_blank"><img src =”http://www.4uth.gov.ua
/images/4uth_gif.gif” alt="Державна бібліотека України для юнацтва" width="88" height="31" border="0"></a>

Івано-Франківська обласна бібліотека для юнацтва
Івано-Франківськ, 2005 рік

Живе душа в його музиці

Денис Січинський

 

до 140-річчя від дня народження українського композитора

Дениса Січинського
(1865-1909)

 

 

Література

Є композитори, які випереджають століття, відкриваючи обрії майбутнього. Однак завжди були, є і будуть такі митці, які живуть у свій час, іноді складний та стурбований, працюючи чесно та виснажливо, віддаючи себе творчості до остатку. Саме таким був Денис Січинський.

Денис Січинський — композитор-професіонал, який все своє життя присвятив служінню одному з найпрекрасніших мистецтв — музиці. Його життя і творчість — це лише подвижницька діяльність композитора, - це подвиг людини, яка віддала себе повністю до останнього подиху - справі відродження й становлення національної культури Галичини.

Народився Д.Січинський 2 жовтня 1865 року в селі Клювинцях, що на Тернопільщині. Початкову першу музичну освіту Д. Січинський здобув в учителів Тернопільської гімназії Лева Левицького та Владислава Вшелячинського. Найбільш цінне, що здобув Січинський у гімназії,- це засади хорового співу. Навчаючись у гімназії, він написав перші власні твори: кілька хорів, пісні про голосу з фортепіано та фортепіанні мініатюри. Серед хорів переважали обробки народних пісень. Проте жоден з цих творів не зберігся.

Нелегко склалася його життєва та творча доля. До художніх вершин Дениса Січинського вів довгий і складний шлях. Не маючи грошей, він був змушений заробляти на життя приватними лекціями, виступати у складі чоловічого квартету (Січинський мав прекрасний голос), аранжуванням та переписуванням чужих творів, а інколи навіть працюючи службовцем на підприємствах.

Згодом переїхав у Коломию, де організував чоловічий квартет, у якому і сам співав. Тут він написав пісню на текст Т. Шевченка "У гаю, гаю" та чоловічий хор "Коби я був пташкою" на слова галицького поета І. Грабовича. Лише через чотирнадцять років їх вдалося надрукувати.

Восени 1888 року, зібравши невелику суму грошей, він вступив до університету на юридичний і теологічний факультет. Але навчався тут недовго. Д. Січинський прагне стати композитором. Він закінчує консерваторію і стає на шлях музиканта-професіонала. І один з перших зважився повністю посвятити себе музиці - жити з нею і жити заради неї, - цим він заклав основи для майбутньої професійної діяльності наступних поколінь композиторів.

Торувати психологічно й практично вибрану дорогу було нелегко, бо музика в той час не була в пошані. В Коломиї Д. Січинський в 1893 році організував товариство "Боян". Це дало перший поштовх розвиткові професіонального музичного мистецтва на Прикарпатті.

Загалом у творчій спадщині Дениса Січинського - кантата, опера, музика до театральних п"єс, 201 хорових творів, 20 солоспіви, обробка народних пісень.

"Мій краю коханий, моя Україно..." - ці слова з хор Дениса Січинського найбільш яскраво виражають його палку любой до рідної землі.

Особливі заслуги Дениса Січинського перед національною музичною культурою пов’язані зі створенням першого в Західній Україні твору оперного жанру — патріотичної народно-музичної драми "Роксоляни". Близькість оперної мови до природної людської, надзвичайна мелодійність музики опери випливає з глибоких знань композитором виразових закономірностей народнопісенної культури.

Композиторові не пощастило побачити свій твір на сцені.

"...Чом, чом, земле моя,
Так люба ти мені,
Так люба ти мені.
Чом, чом, чом , земле моя,
Чарує так мене краса твоя..."

Мабуть, немає такої людини на Україні, котра не чула цієї пісні, написаної Денисом Січинським на слова Костянтини Малицької.

Останні роки життя Дениса Січинського пройшли у пекельній боротьбі зі страшною недугою - раком горла. Але ні злидні, ні смертельна хвороба неспроможні були задушити в ньому гарячої любові до музики, потреби творити. Години творчості були для нього найбільшим щастям та єдиною втіхою.

Помер Денис Січинський 26 травня 1909 року у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Із запізнілим каяттям його поховали урочисто та багатолюдно.
Через тридцять років після смерті на зібрані населенням гроші та прибутки з концертів вдалося поставити йому пам"ятник роботи скульптора М. Зорія.

З нагоди 100-річчя від дня народження Д.Січинського Івано-Франківському музичному училищу присвоєне ім’я композитора.


ЛІТЕРАТУРА:

Січинський Д. Хорові твори / Упоряд. Г. Карась.– Івано-Франківськ, 2000.– 91 с.

* * *
Карась Г. Д. Січинський та Івано-Франківськ (Станіслав) // Краєзнавчий збірник на пошану В. Гавриліва.– Івано-Франківськ, 2003.– С133-135.

Маланюк В. Композитор, який кинув виклик галицькому міщанству: 135-річчя з дня народження Д. Січинського // Галичина.– 2000.– 30 верес.– С.7.

Молчанова Г. Гідний пам’яті: До 130-річчя від дня народження Д. Січинського // Дзвін.– 1995.– № 10.– С.90-91.

Панлпшин С. Від отчої землі: Про композитора Д. Січинського // Музика.– 1991.– №1.– С.23-24.

Павлишип С. С. Денис Січинський.– К.: Муз. Україна, 1980.– 47с.

Д. Січинський (1865-1909) // Грабовецький В. Історія Івано-Франківська (Стапіславова) з найдавніших часів до початку XX століття.– Ч.1.– Івано-Франківськ, 1999.– С.264-267.

Черепанин М. Листи та автобіографія Дениса Сочинського // Перевал.– 1999.– №2.– С. 124-137.

Черепанин М. „Я спосібний до творчої праці тогди, коли люблю!”: Кохані жінки в житті Д. Січинського // Галичина.– 1999.– 25 трав.– С.6.

* * *
Литвин М. С. Гей, лети, павутино!: Повість.– К.: Дніпро, 1990.– С.61-96.

Останнє поновлення:
13.01.2017 9:40

карти гугл ютуб фейсбук твіттер в контакті

Copyright © 2002-2017. Державна бібліотека України для юнацтва

 
Настоящий ПР 4uth.gov.ua Цена 4uth.gov.ua Яндекс цитирования Яндекс.Метрика