Психологічна підтримка осіб з особливими освітніми потребами

Беззаперечно, що кожна людина – особлива. Але все ж є люди, про яких говорять «особливі» не для того, щоб підкреслити унікальність здібностей, а задля того, щоб відмітити ті особливі потреби, які відрізняють їх від інших. Незалежно від стану здоров’я, наявності фізичного чи інтелектуального порушення, кожна людина має право на повноцінне життя, освіту, якість якої не відрізняється від якості освіти решти людей. Вона є особою, в якої інший спосіб життя в рамках обставин, що виникли, та яка може бути цікава і корисна суспільству так, як і суспільство цій особі. Так, інклюзивне суспільство – це процес дійсного та всебічного включення людей з обмеженими можливостями. Не варто жаліти та вважати її обділеною долею.

Необхідним завданням є забезпечення сприятливого психологічного мікроклімату в інклюзивному середовищі, а також толерантних взаємовідносин між всіма учасниками навчально-виховного процесу, що поступово приведе до реальних позитивних змін у ставленні суспільства до людей з вадами, як до рівних.

Важливе значення для подальшої ефективної корекції та певних вад розвитку і подальшої соціалізації дитини має раннє виявлення та своєчасне звернення до фахівців. Спеціалісти психологічної служби в першу чергу мають здійснювати супровід дітей даної категорії.

Психологічній супровід – це галузь і спосіб діяльності практичного психолога, які призначені для сприяння людині та суспільству у вирішенні широкого кола проблем, породжених життям людини в соціумі. Соціально-психологічна робота з «особливою дитиною» має спрямовуватися на досягнення головної мети – підготувати її до самостійного життя.

У розв’язанні цього завдання у системі освіти вирішальну роль відіграє, насамперед, психологічна служба закладу та педагоги. Зокрема, практичний психолог закладу сприяє розвиткові соціальних умінь дітей з особливими освітніми потребами, а також надає належну моральну підтримку сім’ям дітей, їхнім рідним і вихователям.

Головною метою психодіагностики є психологічне обстеження пізнавальної та особистісної сфери дитини для виявлення структури дефекту, встановлення збережених компонентів психічної діяльності, на які можна розраховувати в роботі з дитиною. Психодіагностика може бути спрямована і на батьків дитини для з’ясування стилю виховання та особливостей взаємин із дитиною. Таким чином, психолог приймає рішення, які методики включити при діагностичному вивченні та яким чином мають бути адаптовані стимульні матеріали.

Корекційна робота психолога має бути спрямована на розвиток усіх видів сприймання, особливо зорового і слухового, на базі яких розвиваються вищі психічні функції. З розвитком сприймання збагачуються різноманітні знання про навколишній світ і розуміння зв’язків між предметами та явищами, отже, розвивається мислення і мовлення дітей. Під час корекції розвитку та навчання дитини необхідно дбати про зміцнення її працездатності, уміння зосереджувати увагу, цілеспрямовано працювати: ставити перед собою мету, усвідомлювати способи її досягнення, адекватно оцінювати результати.

Особливе значення у роботі психолога належить індивідуальному підходу до дитини, в якому вирішальну роль відіграють: патологія, складність дефекту; рівень психофізичного та мовного розвитку; характер і тип темпераменту, комунікативні властивості, уміння дитини до якомога швидшої адаптації у середовищі однолітків та його комфортність.

Існують певні форми і методи психологічного впливу, які можна застосовувати у роботі. До таких методів відносяться психогімнастика та арт-терапевтичні методи: музикотерапія, ізотерапія, казкотерапія, лялькотерапія, драматерапія, кольоротерапія тощо.

Для дітей з особливостями психофізичного розвитку важливим є формування та розвиток творчого мислення, збагачення чуттєвого та емоційного досвіду, розширення запасу знань про оточуючу дійсність. Досягти даної мети можна шляхом наближення дитини до оточуючого середовища, залучення дитини до безпосереднього контакту з природним матеріалом.

Використання казкотерапії в роботі з дітьми спрямоване на психологічну підготовку дитини до можливих емоційно-напружених життєвих ситуацій, розширення меж свідомості, покращення навичок взаємодії з оточенням.

Діагностичний, корекційний та розвивальний інструментарій для роботи з особами, що мають особливості психофізичного розвитку має бути адаптований та модифікований таким чином, щоб діти не залежно від стану здоров’я, могли вільно ним користуватися.

Організація роботи практичного психолога, соціального педагога дозволяє реалізувати пріоритетні завдання фахівця, який здійснює психологічний супровід дитини з особливими освітніми потребами, а саме:

– запобігання появі у хворої дитини психопатологічних рис під впливом особливих умов її розвитку;

– запобігання затримці здобуття знань, розвитку особистості, запобігання інфантилізму;

– заспокоєння дитини, зміцнення її вольових рис;

– підвищення психологічної компетентності педагогів, батьків щодо особливостей дітей з особливими освітніми потребами і формування адекватного ставлення до них.

Вирішення цих завдань сприятиме створенню комфортних умов для максимального розвитку потенційних можливостей та ефективній організації роботи педагогічного колективу з дитиною, яка має особливі освітні потреби.

Порадник для батьків нечуючих дітей [Текст] / [уклад. Є. Твардовська та ін.]. — 2 вид., допов. — Київ : УТОГ, 2015. — 111 с. — Заголов. обкл.: Посібник для батьків нечуючих дітей.

Читати

Вивчати

Діяти

Відвідати

Про бібліотеку

Фахівцям

Державні закупівлі