Паянок Наталія Василівна,
провідна бібліотекарка науково-методичного відділу, соціолог
Державної бібліотеки України для юнацтва
Цитування:
Паянок Н. В. Всеукраїнське соціологічне опитування як спосіб залучення молоді до українства (до 300-річчя з дня народження Г. С. Сковороди). Бібліотекознавство.
Документознавство. Інформологія. 2023. № 1. С. 65–72.
Що є свобода? Добро в ній яке є?
Кажуть, неначе воно золоте є?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.
О, якби в дурні мені не пошитись,
Щоб без свободи не міг я лишитись.
Слава навіки буде з тобою,
Вольності отче, Богдане-герою!
Григорій Сковорода.
De Libertate (лат. «Про свободу»)
Актуальність теми дослідження. Життєвотворчий шлях Григорія Савича Сковороди є історично важливим зараз, коли триває жорстока війна росії проти суверенної держави України та вільного життя українців. Філософ та ідеолог нації Г. Сковорода є яскравим представником українства, тому соціологічне опитування стане способом залучення сучасної молоді до процесу культурно-національного відродження українського народу. Духовна самосвідомість, національна культура, думка та мораль не віддільні від Григорія Сковороди, розвиваючись і збагачуючись під благотворним впливом його філософсько-етичного вчення, морального прикладу його життя, пізнання ним істини із життям в істині. Від Тараса Шевченка, який ще хлопчиком «списував Сковороду», до Павла Тичини з його поетичною симфонією «Сковорода» й до нашого часу з його соціально-економічними потрясіннями та політичними пристрастями Григорій Сковорода стояв на сторожі морального здоров’я нації, був виразником народної демократичної ідеї і, безсумнівно, заслуговує на глибоку вдячність та широке пошанування сучасної незалежної України, зазначав Іван Дзюба.
Аналіз досліджень і публікацій. Інтерпретація філософських ідей, які сповідував Григорій Сковорода, і дослідження художньої цінності творів впродовж 300 років і по цей день свідчать про актуальність сковородинівського спадку повсякчас. Фундаментально аналізував творчість філософа, досліджував базові вектори / домінантні аспекти морального вчення Сковороди про людину та світ, а також відслідковував невідомі факти про життя філософа Валерій Шевчук [1] – український літературознавець, історик та письменник. Його книга розмислів про Григорія Сковороду «Пізнаний і непізнаний Сфінкс. Григорій Сковорода сучасними очима» є новим словом у сковородознавстві. До 300-річчя від дня народження Григорія Сковороди та до 30-ї річниці Незалежності України вийшло видання «Життя наше – це подорож» [2]. Книга містить ґрунтовну розвідку Валерія Шевчука про письменницьку спадщину Григорія Сковороди та біографію, яку написав учень філософа М. Ковалинський.
Леонід Ушкалов, український літературознавець, письменник, доктор філологічних наук, підготував і видав повну академічну збірку творів Григорія Сковороди [3], для майбутніх дослідників свого часу підготував «Семінарій» [5] – путівник по творчості Сковороди та сковородіані від найдавнішого часу й до сьогодення, був одним із
найбільших експертів для музеїв Григорія Сковороди в Україні. Варто відзначити статті Леоніда Ушкалова [4], у яких розглянуто низку істориколітературних, філософських, богословських та культурологічних питань, пов’язаних із творчістю
Григорія Сковороди.
Олесь Доній – ідеолог, сучасний український журналіст, політик, громадський та культурний діяч, «модерний аналог Григорія Сковороди», так автора називають експерти, у 2022 році упорядник книги «Сковорода і Ми» [6]. Видання, спрямоване на поширення інформації про філософа та озвучує ідеї єднання української нації в умовах протистояння російській агресії, популяризації української культури й залучення молоді до загальноукраїнського процесу. У книзі «Сковорода і Ми» також представлені статті сорока авторів, присвячених осмисленню ідейного спадку Григорія Сковороди та написані про власні ідейні пошуки, про «філософію свободи», «філософію щастя», «філософію любові» – усе те, на що надихав і надихає філософський геній.
2022 року також вийшла монографія «Феномен Григорія Сковороди і сковородиністика на позвах часу», авторами якої є Віталій Шевченко, професор кафедри педагогіки та психології Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна» і Михайло Чайковський, голова ГО «Подільське товариство імені Григорія Сковороди» [7]. До видання увійшло надбання української діаспорної та зарубіжної сковородиністики, котра налічує понад два сторіччя свого існування. У монографії тематичні блоки сковородиністики охоплюють певні часові проміжки та містять посилання на відповідну бібліографію питання. Аналітичні виклади в монографії сприятимуть формуванню цілісного уявлення про духовного світоча людства Григорія Сковороду. Однак, попри більш ніж 5000 наукових та художніх творів про філософа, створених дотепер, його справжній образ лишається втаємниченим і відкритим до пізнання.
Мета статті полягає в аналізі соціологічних даних, що висвітлюють ставлення сучасної молоді до видатного українського просвітителя-гуманіста, поета, байкаря, музиканта, педагога та виявляють рівень обізнаності молоді про його життя і творчість.
Виклад основного матеріалу. Науково-методичний відділ Державної бібліотеки України для юнацтва, враховуючи важливість постаті Григорія Сковороди в часи гострої національно-визвольної боротьби за власну державу, свободу та права, провів Всеукраїнське соціологічне опитування «Світ ловив мене, та не впіймав…». Метою заходу було виявити обізнаність молоді про життєтворчість Григорія Сковороди; спонукати її до сучасного переосмислення текстів відомого філософа, письменника, музиканта та мандрівника, педагога; ціннісної оцінки спадку мислителя.
Опитування здійснено впродовж серпня-жовтня 2022 року, респонденти – користувачі бібліотек України для юнацтва / молоді. Територіально долучились Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Хмельницька, Черкаська області та місто Київ.
Загальна кількість респондентів – 810, з них жіночої статі – 75 %, чоловічої – 25 %. За віковим критерієм респонденти розподілилися так: 14–17 років – 29 %; 18–23 роки – 24 %; 24–30 років – 15 %; 31–35 років – 32 %. За сферою діяльності:
22 % респондентів навчаються в школі; 13 % – у коледжі, ліцеї; 15 % опитаних – здобувають вищу освіту; 49 % – молодь, що працює; тимчасово безробітні, молоді мами – 1 %.
Отже, зазначимо, що сучасна молодь добре орієнтується щодо епохи, у яку жив Григорій Сковорода: 75 % респондентів відповіли, що письменник жив у ХVIII ст. Частина респондентів була іншої думки (діаграма 1).
За результатами анкетування, 91 % респондентів зазначили, що Григорія Сковороду називають мандрівним філософом (діаграма 2). Зокрема, 6 % користувачів юнацьких книгозбірень вважають Сковороду «мандрівним музикантом», варто сказати, що він насправді мав таланти: прекрасно співав і грав на музичних інструментах. Каменярем же називали відомого письменника Івана Франка (3 %).
Переважна більшість, а саме 93 % опитаних користувачів, відмітила, що видатний мислитель навчався в Києво-Могилянській академії (діаграма 3).
Дійсно, Григорій Сковорода з певною циклічністю навчався в Академії, оскільки був змушений перервати навчання, адже згідно з царським указом «Про набір співаків у придворну капелу», його як соліста академічного хору забрали до Петербурга.
Проте при першій нагоді Сковорода повернувся до Академії. Студенти вишу поважають, донині вітають з днем народження філософа та слідують традиції «миття ніг» винятковому «вічному студентові».
За підсумками соціологічного опитування, 43 % респондентів зазначили, що відому збірку «Сад божественних пісень» написав Григорій Сковорода (діаграма 4).
Проте молодь помірно знайома з такими творами філософа, як: «Байки Харківські» (29 %), «De Libertate» (21 %) та «Вчення про душу» (4 %). А ось «Fata Morgana» – це повість, яку написав Михайло Коцюбинський (2 %), а «Чорна рада» – роман, котрий належить перу Пантелеймона Куліша (1 %)
Щодо книги, з якою Григорій Сковорода ніколи не розлучався, 72 % респондентів зазначили, що це була Біблія (діаграма 5).
У своїх творах він спирався на Біблію і на ті філософські висновки, що випливали зі сторінок цієї Книги. На думку філософа, «Біблія є найдосконалішим і наймудрішим органом», «вона є аптекою, набутою Божою премудрістю для лікування душевного світу, не виліковного жодними земними ліками» [8].
Григорій Сковорода завжди мандрував із сопілкою, про що й зазначили 60 % респондентів (діаграма 6).
Хоча мислитель грав на флейті (27 %), і за деякими інформаційними джерелами Григорій Савич мав при собі саме цей інструмент. Також Сковорода добре грав на скрипці та бандурі. Проте сопілка компактна, що було зручно для мандрівного філософа
Цікаво було дізнатися, наскільки молодь обізнана про таланти Григорія Сковороду. Філософ був талановитою особистістю, зокрема майстерно грав на скрипці, флейті, сопілці, бандурі, цимбалах – саме так зазначили 30 % респондентів (діаграма 7).
Також легко давалось Сковороді засвоєння іноземних мов (27 %), він мав прекрасний голос (22 %), створював музику на власні вірші (14 %), чудово малював (5 %) і навіть мав практику диригування (2 %). Крім того, респонденти зазначали, що Г. Сковорода був поліглотом, а також талановитим
педагогом.
Окрім того, що Григорій Сковорода – відомий філософ, педагог, ще він започаткував в Україні такий жанр, як літературна байка [9], 87 % респондентів так і відмітили в анкеті (діаграма 8).
Байки посідають особливе місце в його творчості. Саме в них Сковорода мав можливість в алегоричній формі висловити критичні судження щодо того ладу. Тому, на жаль, за життя філософа і тривалий час після його смерті байки не виходили друком. Стало можливим це лише після значних цензурних скорочень.
Ми запитали в юнацтва, кому присуджують Міжнародну літературну премію імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» й отримали такі відповіді: українським письменникам – 34 %; журналістам – 20 %; науковцям – 18 %; перекладачам – 13 %; ученим – 8 %; зарубіжним письменникам – 7 %. Насправді це питання було своєрідною пасткою для респондентів, оскільки цю премію присуджують усім перерахованим категоріям, адже Сковорода був дотичний до всіх цих сфер діяльності. Премію заснували 1 березня 2005 року Громадська організація «Чернігівський інтелектуальний центр» та Волинське товариство
«Світязь» з метою розвитку вітчизняного книговидання і підтримки українських письменників, митців, науковців, журналістів, громадських діячів та меценатів. Щороку Комітет нагороджує лауреатів Міжнародної літературної премії імені
Григорія Сковороди «Сад божественних пісень»: письменників, митців, науковців, журналістів, громадських діячів та меценатів, які мешкають в Україні та за кордоном.
«Сад божественних пісень» – це відома збірка віршів Григорія Сковороди, яка є своєрідним ліричним щоденником, у якому відбилися життєві події, роздуми, ліричний настрій автора. Збірку письменник створював упродовж 1757–1785 років.
Сам він вказав, що його «Сад» проріс «із зерен священного писання». Уперше вірші були видані 1861 року. На запитання, скільки творів входить до збірки Григорія Сковороди «Сад божественних пісень», 78 % респондентів вказали 30 (діаграма 9).
Григорій Сковорода працював викладачем у Переяславському та Харківському колегіумах. Сучасна молодь про це знає, оскільки, за даними анкетування, 42 % респондентів відзначили, що Григорій Савич викладав поетику (діаграма 10), богослов’я (30 %) та етику (22 %). Проте не мав практики викладання математики та географії.
Український філософ вважав, що виховувати молоде покоління потрібно на основі ідей гуманізму (50 %), демократизму (14 %) і патріотизму (36 %). Також респонденти зазначили, що мислитель дотримувався високої моральності, духовності, народності, людяності, любові до Бога та самопізнання.
На питання, хто із сучасних моральних авторитетів, лідерів громадської думки та культурних діячів подібний за ідеями до Григорія Сковороди, найбільше користувачі юнацьких книгозбірень вказали: Ліну Костенко, Сергія Жадана, Любомира Гузара, Віру Вовк, Андрія Кузьменко (Кузьма Скрябін).
На думку респондентів, на формування сковородинського світогляду вплинули: по-перше, навчання в Києво-Могилянській академії (31 %); мандри за кордон (20 %); історичні події (зміцнення самодержавної політики Петра І та Катерини ІІ, репресивні заходи проти українських козаків, нищення автономії Гетьманщини тощо) – 18 %; козацьке коріння поета (13 %); викладання у вищих навчальних закладах (10 %); викладання в поміщицьких маєтках (8 %). Отже, бачимо, що
всі зазначені вище фактори мали певний вплив на формування способу життя, погляди Григорія Савича про місце людини у світі. Окрім цього, респонденти відзначили, що сімейне виховання, спілкування мислителя і з високоосвіченими професорами, і з простим українським народом – усе це вплинуло на формування особистості Григорія Сковороди.
Наукова новизна. Уперше досліджено рівень обізнаності молоді віком від 14 до 35 років про життя та національно-патріотичне значення особистості та творчості Григорія Савича Сковороди.
Висновки. Отже, результати Всеукраїнського соціологічного опитування дають змогу стверджувати, що сучасна молодь добре обізнана із життєвими принципами й творчістю філософа; респонденти орієнтуються в особливостях художніх і філософських творів Сковороди; молодь вказала на багатогранність особистості мислителя, знає його таланти; респонденти вважають філософа прикладом вольової людини. Визначено, що зараз, у воєнний час, молоді люди чітко усвідомлюють цінність свободи для української нації, яку сповідував Григорій Сковорода. Аналіз висловлювань опитаних щодо поглядів мислителя засвідчив, що сучасні юнаки та юнки є патріотами своєї Батьківщини, котрі цінують історію своєї землі та пишаються відомим філософом світового масштабу з українським корінням. Бібліотеки України для юнацтва є важливими осередками, що сприяють пізнанню, осмисленню молоддю української культурної спадщини. Соціологічне опитування є активним способом залучити сучасне покоління до читання, осмислити твори Григорія Сковороди та пізнати життєві принципи філософа.
Список використаних джерел
1. Шевчук В. Пізнаний і непізнаний Сфінкс: Григорій Сковорода сучасними очима: розмисли. Київ : Пульсари, 2008. 525 с.; іл., портр.
2. Життя наше – це подорож. Григорій Сковорода / упоряд. і пер. В. Шевчук. Львів : Апріорі, 2021. 269 с.; іл.
3. Повна академічна збірка творів. Григорій Сковорода / за ред. проф. Леоніда Ушкалова. 2-ге вид., стер. Харків : Савчук О. О., 2016. 1400 с.
4. Сковорода, Шевченко, фемінізм… : статті 2010–2013 років / Л. В. Ушкалов. Харків : Майдан, 2014. 312 с.
5. Ушкалов Л. В. Григорій Сковорода: семінарій. Харків : Майдан, 2004. 776 с.
6. Сковорода і Ми / упоряд. Олесь Доній. Київ : Саміт-книга, 2022. 224 с.
7. Шевченко В., Чайковський М. Феномен Григорія Сковороди і сковородиністика на позвах часу : монографія. Київ : Саміт-книга, 2022. 320 с.
8. Сковорода – філософ і письменник. URL: https://vuzlit.com/2300995/skovoroda_filosof_pismennik (дата звернення: 03.01.2023).
9. Іваньо І. В. Жанр байки у творчості Григорія Сковороди. URL: https://md-eksperiment.org/post/20140216-zhanr-bajki-u-tvorchosti-grigoriya-skovorodi (дата звернення: 02.01.2023).